Михайло Акимович Слонов (4 [16] листопада 1869, Харків — 11 лютого 1930, Москва) — російський співак-баритон, композитор, перекладач і музичний педагог. Народився на Холодній Горі в Харкові, у купецькій родині. За сприяння харківського купця й благодійника Якова Лисикова почав співати в церковному хорі.
У 1887—1893 роках навчався в Московській консерваторії: співу — у І. Міллера та Єлизавети Лавровської, композиції — в О. С. Аренського й С. І. Танєєва. Серед його найближчих друзів були Сергій Рахманінов і Федір Шаляпін. У грудні 1892 року Слонов організував для Рахманінова концертні поїздки містами Росії, а влітку 1893 року відвіз його до Лебедина. У 1903 році привіз Шаляпіна до Харкова; згодом вони вирушили з Одеси в подорож до Єгипту та виступили в Константинополі з російськими народними піснями.
Слонов викладав спів у жіночій гімназії Арсеньєвої, працював музичним інструктором Держвидаву, а в середині 1920-х років керував самодіяльними хоровими колективами. Він уклав кілька пісенних збірників для учнів музичних шкіл і переклав російською мовою понад 100 текстів вокальних творів зарубіжних композиторів. Видавалися його романси та хори; серед відомих романсів — «Тихо вечір догорає» на слова Федора Тютчева, «Квітка кохання незвичайна», «Я боюся, що палким коханням» на слова Костянтина Бальмонта та «Так, я кохаю тебе» на слова Олексія Плещеєва. Помер у Москві та похований на Ваганьковському кладовищі.
Організації
1