Михайло Старокадомський
Михайло Леонідович Старокадомський (1901–1954) — радянський композитор, органіст і педагог. Народився у Брест-Литовську в родині лікаря та полярного дослідника Леоніда Старокадомського.
У 1926 році закінчив Московську консерваторію імені П. І. Чайковського, де навчався гри на органі в Олександра Гедике. Ще через два роки завершив навчання з композиції у класі Миколи Мясковського. Певний час виступав із сольними органними концертами, а з 1930 року викладав у консерваторії оркестрування; від 1947 року мав звання професора.
У 1923–1932 роках Старокадомський входив до Асоціації сучасної музики. У 1930-х роках його органні твори й оркестрову музику виконували в Чехословаччині, Франції та США. Широку популярність у СРСР йому принесли дитячі пісні, зокрема «Любитель-рибалка» та «Веселі мандрівники» («Ми їдемо, їдемо, їдемо…»). Він також працював на радіо, писав музику до кінофільмів, виступав як музичний критик і автор книжок з оркестрування та історії музичних стилів, у яких розвивав ідеї Миколи Римського-Корсакова.
Старокадомський написав оперу «Соть», оперети «Як її звати?», «Три зустрічі», «Веселий півень» і «Сонячна квітка», ораторію «Семен Проскурін», симфонію, концерти для оркестру, органа й скрипки з оркестром, камерні твори, музику для фортепіано, романси та дитячі пісні. У 1952 році йому присудили Сталінську премію третього ступеня за пісні для дітей. Помер у Москві, похований на Введенському кладовищі.