Михайло Тіц
Михайло Дмитрович Тіц — радянський український композитор, музикознавець і музичний педагог. Народився 8 серпня 1898 року в Санкт-Петербурзі, помер 12 жовтня 1978 року в Харкові.
1924 року закінчив Харківський музично-драматичний інститут і викладав у ньому. Від 1935 року був професором Харківської консерваторії; у 1943—1949 та 1951—1971 роках очолював кафедру теорії музики і композиції. Також виступав як піаніст. У 1935—1937 роках був головою правління організаційного комітету Харківської спілки композиторів УРСР.
Тіц написав опери «Перекоп» (1939) та «Гайдамаки» (1940—1941), створену спільно з Юлієм Мейтусом і Всеволодом Рибальченком. Серед його творів — Поема-концерт для фортепіано з оркестром (1946), камерна трилогія «Драматична поема», «Лірична поема» та «Героїчна поема» (1937—1940), дві фортепіанні сонати, п’ять сонатин, поліфонічна сюїта для фортепіано (1956), два струнні квартети (1949, 1956), хори, твори для солістів, обробки народних пісень і музика до драматичних вистав.
Автор праць з теорії музики, зокрема «Керівництва з гармонії» (1953), «Про тематику і композиційну структуру музичних творів» (1958—1959) та «Про сучасні проблеми теорії музики» (1976). Серед його учнів — Т. Кравцов, Левко Колодуб і Михайло Імханицький.