Мирон Полякін

Мирон Полякін — російський і радянський скрипаль і педагог. Він народився в Черкасах у багатодітній родині міщанина Боруха Срулевича Полякіна та Фрейди Полякіної. Після смерті матері в 1902 році, коли хлопцеві було сім років, батько відправив його до родичів у Київ для подальшого навчання.

Музичну освіту Полякін здобував у Києві в музичній школі в класі Олени Вонсовської, учениці Фердинанда Лауба. З 1909 року навчався в Санкт-Петербурзькій консерваторії у Леопольда Ауера. 24 січня 1909 року він виступив у Петербурзі зі своїм першим сольним концертом.

У 1917—1926 роках Полякін гастролював у різних країнах світу. 27 лютого 1922 року відбувся його дебют у Нью-Йорку. Після закордонних гастролей він повернувся до Радянського Союзу, де продовжив діяльність уже не лише як виконавець, а й як викладач.

Полякін був професором Ленінградської консерваторії у 1928—1936 роках, а в 1936—1941 роках — Московської консерваторії. У ленінградський період жив у відомому Толстовському домі. Сучасники характеризували його як справжнього романтика скрипкової гри та натхненного поета скрипки, у мистецтві якого поетичний початок відчувався в кожній фразі, мелодичній інтонації й навіть в окремому звуці.

У 1940 році Мирон Полякін отримав звання заслуженого діяча мистецтв РРФСР. Також він знявся у фільмі «Концерт Бетховена» 1936 року. Це доповнює уявлення про його помітну присутність у радянському музичному та культурному житті.

Помер Мирон Полякін 21 травня 1941 року в Москві. Його поховали на Новодівичому кладовищі. У біографії скрипаля поєдналися ранній виконавський успіх, міжнародні гастролі та вагома педагогічна праця в двох провідних консерваторіях країни.