Мукаш Абдраєв — киргизький радянський композитор, музичний педагог і професор. Народився 5 травня 1920 року в селі Чон-Джар. Рано осиротів, і його всиновив дядько по матері — киргизький народний музикант і співак Шаршен Термечиков.
У 1933 році Абдраєв переїхав із родиною до Фрунзе. Там навчався гри на скрипці в музичній школі у класі А. І. Конопка, а згодом вивчав теорію музики у диригента й композитора Петра Федоровича Шубіна. 1944 року закінчив Киргизьку студію при Московській консерваторії, де навчався спочатку в класі Г. І. Літинського, а потім — В. Г. Фере. 1950 року закінчив Московську консерваторію імені П. І. Чайковського, де вивчав композицію в класі С. Н. Василенка.
Від 1960 року працював доцентом кафедри музики Киргизького жіночого педагогічного інституту, а від 1967-го очолював кафедру теорії та композиції Киргизького інституту мистецтв. 1973 року став професором. Також був головою правління Спілки композиторів Киргизької РСР.
Абдраєв писав опери, кантати, ораторії, оркестрову музику, твори для театральних вистав і пісні. Серед його творів — опери «Молоді серця» (1953), «Токтогул» (1956, у співавторстві з А. Малдибаєвим) та «Олджобай і Кишимджан» (1965), сюїта «У горах Тянь-Шаню» (1955), симфонічні поеми «На Суусамирі» (1965) і «Гімн праці» (1971), а також вокально-симфонічна поема «Щасливий мій народ» (1970). 1964 року йому надали звання заслуженого діяча мистецтв Киргизької РСР, а 1974-го — народного артиста Киргизької РСР; того ж року він отримав Державну премію Киргизької РСР імені Токтогула Сатилганова. Помер 1979 року у Фрунзе. 1980 року музичну школу в Бішкеку назвали на його честь.