Микола Леонтович
Микола Леонтович — український композитор, хоровий диригент і педагог. Він народився 13 грудня 1877 року в селі Монастирок у родині сільського священника. Перші музичні знання здобув від батька, який грав на віолончелі, скрипці й гітарі та керував хором семінаристів.
Леонтович навчався в Немирівській гімназії, Шаргородському духовному училищі та Подільській духовній семінарії в Кам’янці-Подільському. У семінарії вивчав теорію музики й хоровий спів, опанував скрипку та фортепіано й почав обробляти народні мелодії. 1898 року він закінчив семінарію, працював учителем у сільських школах і самостійно продовжував музичну освіту. У 1903–1904 роках під час канікул навчався в Придворній співочій капелі в Санкт-Петербурзі.
У 1904–1908 роках Леонтович викладав спів і музику в залізничній школі на станції Гришине, нині Покровськ. Після цього він оселився в Тульчині й викладав у жіночому єпархіальному училищі. З 1909 року навчався у музичного теоретика Болеслава Яворського, відвідуючи його в Москві та Києві. У цей період створив низку хорових обробок, зокрема «Щедрик», «Дударик», «Піють півні» та «Мала мати одну дочку».
1916 року Леонтович виконав «Щедрик» разом із хором Київського університету, і твір здобув успіх у київської публіки. Пізніше композитор працював у Києві диригентом і викладачем, зокрема в Музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка та Народній консерваторії. У Тульчині заснував музичну школу й працював над оперою «На русалчин Великдень» за казкою Бориса Грінченка, яку не завершив.
У творчій спадщині Леонтовича — понад 150 хорових обробок українських народних пісень, а також твори на літургійні тексти й хори на слова українських поетів. Серед найвідоміших композицій — «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть» і «Пряля». Його обробка «Щедрика» стала відомою у світі як «Дзвони Різдва». Леонтович помер 23 січня 1921 року в селі Марківка.