Надія Брюсова
Радянська музикознавиця, музична педагогиня й громадська діячка Надія Брюсова народилася 19 листопада 1881 року в Москві. Вона була сестрою поета Валерія Брюсова.
У 1904 році закінчила Московську консерваторію як піаністка в класі Костянтина Ігумнова. Раніше навчалася в Олександра Губерта й Василя Сафонова, теоретичні дисципліни вивчала у Сергія Танєєва та Михайла Іпполітова-Іванова, а історію церковного співу — у Сергія Смоленського. Згодом стала ученицею й послідовницею Болеслава Яворського.
У 1905–1906 роках викладала в музичному училищі Ярославського відділення Імператорського російського музичного товариства, а в 1907–1916 роках — у Народній консерваторії в Москві. У 1916–1919 роках викладала музику в Університеті імені А. Л. Шанявського. Працювала в установах музичної освіти, зокрема керувала їхніми навчальними підрозділами.
У 1921–1943 роках викладала в Московській консерваторії; від 1923 року була професоркою. У 1922–1928 роках обіймала посаду проректорки з навчальної роботи, у 1924–1927 роках була деканкою педагогічного факультету. У 1939–1941 роках керувала кабінетом з вивчення музичної творчості народів СРСР, а в 1941–1943 роках — кафедрою музичного фольклору. У 1935–1938 роках брала участь у фольклорних експедиціях у Московській області, Карелії, на Уралі та в Курській області.
Брюсова писала про музичну освіту, теорію музики та народну пісню. Серед її книжок — «Наука про музику, її історичні шляхи та сучасний стан» (1910), «Часова і просторова будова форми» (1911), «Музична грамота» (1937) та «Російська народна пісня в російській класиці та радянській музиці» (1948). Вона також опублікувала книжку про Володимира Захарова (1949) і статті про творчість Олександра Скрябіна, Сергія Танєєва та Людвіга ван Бетховена.
У 1948–1950 роках була відповідальною секретаркою редакції журналу «Радянська музика». У 1950 році отримала звання заслуженої діячки мистецтв РРФСР. Померла 28 червня 1951 року в Москві.