Надя Райзенберг — американська піаністка російського походження. Народилася 14 липня 1904 року у Вільно. Вона була старшою з трьох дочок бухгалтера Арона Райзенберга та Рохки Град і сестрою Клари Рокмор. У 1915 році родина переїхала до Санкт-Петербурга, де Надя навчалася у Леоніда Ніколаєва. З 1922 року вона жила у США.
Перше американське концертне виконання Райзенберг відбулося 17 грудня 1922 року: вона зіграла «Польську фантазію» Ігнація Падеревського у присутності композитора. Перший сольний концерт дала 1924 року. У 1930 році вступила до Кертісівського інституту, де навчалася у Йозефа Гофмана. Після завершення навчання викладала там у 1934–1938 роках, а згодом працювала переважно у Джульярдській школі, а також у Маннес-коледжі. Серед її учнів були Ральф Вотапек і Річард Гуд.
Найактивніший період концертної діяльності Райзенберг припав на 1940-ві роки. Вона надавала перевагу камерній музиці, часто виступала з Будапештським квартетом і записала сонату для кларнета та фортепіано Йоганнеса Брамса разом із Бенні Гудменом. У її репертуарі були твори російських композиторів, зокрема концерти Миколи Римського-Корсакова та Сергія Прокоф’єва. У сезоні 1939–1940 років Райзенберг виконала всі фортепіанні концерти Моцарта в серії щотижневих радіоконцертів під керуванням Альфреда Волленстайна.
Після 1950 року Райзенберг переважно викладала. Багато років вона входила до журі нью-йоркського конкурсу імені Левентрітта. У 2008 році перевидали її записи творів Фридерика Шопена: збірка з чотирьох компакт-дисків містила всі ноктюрни й мазурки, а також інші фортепіанні п’єси. Райзенберг померла 10 червня 1983 року в Нью-Йорку.