Нееме Ярві

нар. 1937 (Таллінн)

Нееме Ярві народився 7 червня 1937 року в Таллінні. Він — радянський, естонський та американський диригент.

У 1955–1960 роках Ярві навчався в Талліннському музичному училищі на відділеннях ударних інструментів і хорового диригування, а також у Ленінградській консерваторії, де опановував оперно-симфонічне диригування під керівництвом Миколи Рабиновича та Євгена Мравінського. Як симфонічний диригент дебютував у 18-річному віці в Естонії. Оперний дебют відбувся з оперою Жоржа Бізе «Кармен» у театрі опери та балету імені Кірова в Ленінграді.

У 1963 році Ярві став головним диригентом симфонічного оркестру Естонського телебачення і радіо та оркестру театру опери й балету «Естонія». У 1975 році перший колектив перетворили на Державний симфонічний оркестр Естонської РСР. Із 1976 року Ярві зосередився на роботі із симфонічним оркестром. У 1960-х роках він гастролював із театром імені Кірова республіками колишнього СРСР та країнами Східної Європи.

Міжнародну кар’єру диригент розпочав 1971 року, здобувши першу премію конкурсу Музичної академії Санта-Чечилія в Римі. 1980 року він із родиною переїхав до США, а 1987-го набув американського громадянства. У 1982–2004 роках очолював Гетеборзький симфонічний оркестр, у 1984–1988 роках — Шотландський національний оркестр, а в 1990–2005 роках — Детройтський симфонічний оркестр. У 1981–1983 роках був головним запрошеним диригентом Бірмінгемського симфонічного оркестру, а з 2005 року — головним диригентом Резиденц-оркестру в Гаазі. Він також регулярно виступав із Лондонським симфонічним оркестром, амстердамським оркестром Консертгебау та Оркестром Парижа.

У 2010 році Ярві знову очолив Естонський національний симфонічний оркестр. Після перерви він повернувся до роботи з колективом у наступному сезоні. Із 2012 року був музичним керівником Оркестру романської Швейцарії; його контракт діяв до 31 серпня 2015 року.

Ярві виконував і записував рідко звучані та маловідомі симфонічні твори. Серед них — реконструйована Семеном Богатирьовим Симфонія мі-бемоль мажор Петра Чайковського. Диригент записав повні цикли симфоній Гуго Альвена, Курта Аттерберга, Семюела Барбера, Олександра Бородіна, Нільса Гаде, Олександра Глазунова, Антоніна Дворжака, Василя Калинникова, Богуслава Мартіну, Карла Нільсена, Сергія Прокоф’єва, Миколи Римського-Корсакова, Яна Сібеліуса, Вільгельма Стенгаммара, Едуарда Тубіна, Зденека Фібіха й Дмитра Шостаковича, а також усі опери Сергія Рахманінова. До його записів увійшли зібрання симфонічних творів Людвіга ван Бетговена, Едварда Гріга, Антоніна Дворжака та Яна Сібеліуса.

Ярві отримав першу премію конкурсу Музичної академії Санта-Чечилія 1971 року та Державну премію СРСР за концертні програми 1974–1976 років. У 1965 році йому надали звання заслуженого діяча мистецтв Естонської РСР, а в 1971-му — народного артиста Естонської РСР. Серед інших відзнак — орден Полярної зірки Швеції, ордени Державного герба Естонії III та I ступенів і Національна премія Естонії в галузі культури. Він також має звання почесного доктора Естонської академії музики й театру та університетів Детройта, Абердина й Гетеборга. Його сини Пааво та Крістіан Ярві також стали диригентами.

Організації