Нік ван Остерум — нідерландський піаніст. Народився 16 квітня 1974 року в Ден-Гелдері. Перші уроки гри на фортепіано почав брати у семирічному віці.
1987 року продовжив навчання у Яна Вейна в Амстердамській консерваторії, яку в червні 1998 року закінчив із відзнакою. На початку 2000 року вступив до Берлінського університету мистецтв, де навчався у професорки Олени Лапицької; стипендію для цього навчання йому, зокрема, надав Фонд Клари Гаскіль. У 2004 році здобув у Берліні диплом.
Після цього навчався за програмою концертного іспиту в професора Бориса Блоха у Вищій школі Фолькванг в Ессені та в лютому 2006 року склав іспит із відзнакою. Також брав майстер-класи у Дьордя Шебека, Євгена Інджича та Віталія Маргуліса.
Вигравши кілька конкурсів у Нідерландах — конкурс «Стейнвей» 1986 року, SJMN 1988 року та конкурс Едіт Штайн 1989 року, — 1990 року здобув першу премію конкурсу «Євробачення: молодий музикант року» у Відні. Надалі виступав з Оркестром Сходу, Гелдерландським оркестром, Резидентським оркестром, Королівським оркестром Фландрії, Філармонічним оркестром Буенос-Айреса, Штутгартською філармонією та Берлінськими симфоніками, зокрема у Берлінській філармонії.
У травні 2005 року ван Остерум отримав заохочувальну премію Фонду Келера Осбара в Дуйсбурзі та виступив на презентаційному концерті в Дуйсбурзькому театрі. Окрім сольних концертів, регулярно грає камерну музику: утворює дует двох фортепіано з Басом Верхейденом і дует скрипки та фортепіано із Саскією Вірсен.
До його дискографії належать Перший фортепіанний концерт Петра Чайковського з Берлінськими симфоніками, Концерт для фортепіано й духового оркестру Ігоря Стравінського з Королівською військовою капелою, а також сонати для скрипки та фортепіано Сезара Франка й Отторіно Респігі, записані із Саскією Вірсен.