Нікодим Бернацький
Нікодим Бернацький — польський музикант, скрипаль, концертмейстер, композитор і музичний педагог. Народився 1 вересня 1825 року в Тернополі. Перші уроки музики брав у батька, згодом навчався у Тоніні, капельмейстера графа К. Пшездзецького. Продовжив освіту в Лейпцизькій консерваторії у Моріца Гауптмана та Фердинанда Давіда, а в Парижі був учнем Луї Шпора й Г. Ернста.
Під час навчання Бернацький почав виступати як віртуоз. Грав у військовому оркестрі в Чернівцях, а потім — в оркестрі театру Скарбека у Львові. У 1851 році вирушив до Варшави. З концертами виступав у Франції, Німеччині, Російській імперії, Швеції, Бельгії та Америці.
З 1854 року працював концертмейстером Варшавського Великого театру, а також був солістом оркестру Ґевандгаузу в Лейпцигу. У 1863–1864 роках служив придворним скрипалем мексиканського імператора Максиміліана I, після чого протягом 15 років був концертмейстером шведського двору.
Повернувшись на батьківщину, викладав у Познані й 1879 року заснував там музичну школу. Пізніше працював професором музики у Вищій єзуїтській школі в Хирові. Створював інструментальні й вокальні твори, зокрема скрипкову музику, пісні та камерні твори; більшість його композицій за життя не було видано. Помер 6 травня 1892 року в Саноку й був похований на центральному міському кладовищі.