Микола Дремлюга — радянський та український композитор, педагог і музично-громадський діяч, автор першого концерту для бандури. Народився 15 липня 1917 року в Бутурліновці в учительській родині. Брав уроки гри на фортепіано у піаніста Г. Беклемішева, а під час навчання в Київському індустріальному інституті, який закінчив 1939 року, виступав на концертах і створював власні композиції.
1946 року Дремлюга закінчив Київську консерваторію імені П. І. Чайковського за класом композиції Левка Ревуцького, а також історико-теоретичний факультет. Ще студентом, 1944 року, він вступив до Спілки композиторів України. 1949 року завершив аспірантуру.
Із 1946 року викладав на історико-теоретичному та композиторському факультетах Київської консерваторії імені П. І. Чайковського. 1965 року став доцентом, а 1978-го — професором. Дремлюга також писав музикознавчі праці, зокрема про українську фортепіанну музику.
Йому присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв УРСР 1972 року та народного артиста України 1993-го. 1998 року він отримав Державну премію України імені Тараса Шевченка. Помер 18 грудня 1998 року в Києві; похований на Байковому кладовищі.