Микола Олександрович Дубасов (28 вересня 1869 року, Санкт-Петербург — 4 квітня 1935 року, Ленінград) — російський і радянський піаніст, музичний педагог та вчитель музики. Походив із дворянського роду Дубасових, внесеного до родовідних книг Тверської губернії.
Дубасов закінчив Санкт-Петербурзьку консерваторію. 1890 року він здобув першу премію на Першому Рубінштейнівському конкурсі. Оцінки цієї перемоги, зокрема над Ферруччо Бузоні, різнилися: Григорій Коган вважав її незаслуженою, тоді як Самуїл Майкапар називав Дубасова сильнішим за Бузоні суперником за теплотою та поетичністю виконання.
Через хворобу Дубасов майже відмовився від концертної діяльності. Від 1894 року до кінця життя, з перервою у 1917–1923 роках, він викладав у Санкт-Петербурзькій, згодом Петроградській і Ленінградській консерваторіях; від 1902 року мав звання професора. Серед його учнів були піаністи Анатолій Дроздов і Володимир Зеленський, диригент Ілля Мусін та композитор Оскар Строк.
У 1918–1920 роках Дубасов викладав у Саратовській консерваторії, а від 1920 до 1922 року — у Вітебській народній консерваторії, де був деканом факультету клавішних інструментів. 1922 року він разом із Софією Яківною Орман та Абрамом Іллічем Раппопортом переїхав до Петрограда, де вони вступили на останній курс Петроградської консерваторії. 1923 року Дубасову присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв РРФСР.