Микола Гарбузов
Микола Гарбузов — радянський музичний акустик і теоретик музики, музикознавець, педагог, фізик і теоретик мистецтва. Народився 1880 року в Москві. 1940 року здобув ступінь доктора мистецтвознавства.
1906 року закінчив Петербурзький гірничий інститут, а 1916-го — музично-драматичне училище Московського філармонічного товариства, де вивчав композицію у класі Антона Корещенка.
У 1921–1931 роках очолював Державний інститут музичної науки, поєднуючи дослідницьку й організаційну роботу. У 1923–1951 роках був професором Московської консерваторії та викладав музичну акустику. У 1933–1948 роках керував її акустичною лабораторією і був деканом історико-теоретичного факультету, а в 1934–1937 роках — директором науково-дослідного інституту при консерваторії. У 1944–1945 роках очолював сектор музики в Інституті історії мистецтв АН СРСР і брав активну участь у його створенні.
Гарбузов досліджував гармонію та слухове сприйняття. Експериментально обґрунтував зонну природу слуху: висоту, гучність, тембр, ритм та інтонаційні співвідношення людина сприймає не як точкові величини, а в межах певного діапазону. Він вважав, що музичне виконання спирається на «зонний стрій», який допускає багато інтонаційних варіантів, і що вибір інтонації залежить як від співвідношень між звуками, так і від емоційного змісту твору. На підставі експериментів уточнив типологію музичного слуху та довів, що внутрішньозонний інтонаційний слух можна розвивати спеціальними вправами.
Також розробляв теорію багатоосновності ладів і співзвуч, досліджував багатоголосся російської народної пісні та впорядковував термінологію елементарної теорії музики. Серед його праць — «Теорія багатоосновності ладів і співзвуч» (1928–1932), «Про багатоголосся російської народної пісні» (1939), «Зонна природа звуковисотного слуху» (1948) та «Внутрішньозонний інтонаційний слух і методи його розвитку» (1951). Помер у Москві 1955 року.