Микола Капустін
Микола Капустін — радянський і російський композитор та піаніст. Народився 22 листопада 1937 року в Микитівці, нині у складі Горлівки Донецької області. Його батько працював на м’ясокомбінаті, а мати, друкарка, грала на фортепіано та підтримувала музичні зацікавлення сина. Улітку 1941 року його разом із матір’ю, сестрою та бабусею евакуювали до Токмака в Киргизькій РСР; родина повернулася до Микитівки 1943 року.
Капустін навчався фортепіанної гри у Петра Винниченка, а від 1949 року щотижня їздив до Артемівська на заняття з піаністкою Любов’ю Французовою. У 1950 році, не маючи систематичної композиторської освіти, написав першу фортепіанну сонату. 1952 року вступив до Музичного училища при Московській консерваторії, де навчався у класі Авреліана Руббаха. Після закінчення училища 1956 року продовжив освіту в Московській консерваторії у класі Олександра Гольденвейзера та закінчив її 1961 року. Джазом і композицією він значною мірою займався самостійно.
У липні 1957 року на Всесвітньому фестивалі молоді та студентів у Москві Капустін виконав власне Концертино для фортепіано з оркестром, op. 1, разом із джаз-оркестром Центрального дому працівників мистецтв під орудою Юрія Саульського. Того ж року він заснував джазовий квінтет, що кілька місяців виступав у ресторані готелю «Національ». Після консерваторії увійшов до оркестру Олега Лундстрема, в якому до 1972 року працював піаністом, аранжувальником і композитором та гастролював у СРСР і за кордоном.
Від 1972 року він був піаністом, композитором і аранжувальником концертно-естрадного оркестру Центрального телебачення та Всесоюзного радіо «Блакитний екран», яким керував Борис Карамишев. Після розформування колективу 1977 року працював переважно студійним піаністом у Державному симфонічному оркестрі кінематографії. У 1980 році виконав Другий концерт для фортепіано з оркестром у Концертній залі імені Петра Чайковського; це став його останній публічний сольний концерт. Того ж року його прийняли до Спілки московських композиторів.
1984 року Капустін залишив оркестр кінематографії та став вільним композитором. Відтоді він переважно писав сольну фортепіанну і камерну музику. Його стиль поєднував джазові гармонію, ритміку, мелодичні звороти й фортепіанну фактуру з формами академічної музики — сонатою, концертом, сюїтою, варіаціями, прелюдією та фугою. Попри враження імпровізаційності, весь музичний матеріал був заздалегідь написаний і повністю зафіксований у нотному тексті.
Композитор створив двадцять фортепіанних сонат, шість концертів для фортепіано з оркестром, цикли «Двадцять чотири прелюдії» та «Двадцять чотири прелюдії і фуги», «Вісім концертних етюдів», а також численні камерні й оркестрові твори. Серед його доробку — «Сюїта у старовинному стилі», Концертна рапсодія, Камерна симфонія, фортепіанний квінтет і концерти для різних інструментальних складів. Від середини 1980-х років фірма «Мелодія» видавала його авторські записи; пізніше твори композитора публікували японське видавництво Prhythm і німецьке Schott Music. Він продовжував писати до середини 2010-х років. Помер 2 липня 2020 року в Москві.