Микола Нариманідзе

19051975
Born: ТбілісіDied: Москва

Микола Васильович Нариманідзе — композитор, заслужений діяч мистецтв Абхазької АРСР. Народився 6 січня 1905 року у Тбілісі, помер 23 квітня 1975 року в Москві.

У 1927–1929 роках навчався у Тбіліській консерваторії в класі С. В. Бархударяна. Згодом продовжив музичну освіту в Московській консерваторії, де раніше навчався у М. Ф. Гнесіна, а 1937 року закінчив клас композиції М. Я. Мясковського.

У 1927–1929 роках працював диригентом симфонічного оркестру в клубі імені Г. В. Плеханова в Тбілісі. У 1943–1945 роках був музичним консультантом Всесоюзного гастрольно-концертного об'єднання. У 1945–1948 роках обіймав посаду старшого редактора музичного відділу Міністерства кінематографії СРСР. Упродовж 1937–1965 років працював старшим редактором видавництва «Музика».

Серед його сценічних творів — опера «Вихователь» за поемою А. Церетелі (1939) та музична комедія «Душевна розмова» на власне лібрето (1955). Для солістів, хору й симфонічного оркестру написав ораторію «Проводи до Радянської Армії» на слова грузинських поетів (1943) та твір «Пісня про Леніна» на власні слова (1960).

У симфонічній музиці створив Симфонію (1936), сюїти «Грузинська танцювальна» (1951), «День у грузинському колгоспі» (1952), «Грузинська колгоспна» (1953), «Грузинська молодіжна фантазія на народні теми» (1953), капричіо «Рідні наспіви» (1954), «Симфонічні картини Грузії» (1955), а також поему на абхазькі теми «Два брати» (1957). Для скрипки з симфонічним оркестром написав поему «Спогад» (1948), для духового оркестру — «Шалахо» (1940) і «Самшобло» (1950).

Важливе місце у його спадщині посідає камерна музика. Він є автором шести струнних квартетів, створених у 1938, 1939, 1955, 1965, 1966 і 1969 роках, тріо для домри, балалайки та гітари (1970), «Східної поеми» для скрипки і фортепіано (1936), «Трьох танців» для скрипки і фортепіано (1966), «Грузинського танцю» для кларнета і фортепіано (1955), а також творів для гітари і фортепіано — «Експромт» (1956), «Присвята № 1» (1963) і «Присвята № 2» (1967). Серед інших інструментальних композицій — «Балада» для фортепіано, 13 варіацій на грузинську народну тему для арфи (1970), «Давлурі» для балалайки та «Пастушок» для баяна.

Нариманідзе писав також вокальну музику: «Пісню про Леніна» на слова А. Сальникова (1970), романси на власні тексти, народні слова, а також на вірші Ш. Руставелі, В. Пшавели, А. Церетелі, К. Бальмонта, Г. Кучішвілі, М. Михайлова та інших поетів. Йому належать хори «Про Чкалова», «Пісню про Леніна співай, народе», «Сядь поруч зі мною», пісні на слова Я. Лугіна, М. Михайлова, О. Фадєєвої та інших авторів, музика до кінофільмів і обробки народних пісень.