Микола Осипов
Микола Петрович Осипов — радянський музикант-балалаєчник, педагог і диригент, керівник Оркестру народних інструментів, який від 1946 року носить його ім’я. У 1940 році удостоєний звання заслуженого артиста РРФСР.
Народився 15 (28) січня 1901 року в Санкт-Петербурзі. Перші уроки гри на балалайці здобув у двірника С. Г. Соколова, учня Василя Андрєєва. Згодом навчався у А. М. Дихова, учасника Великоруського оркестру, та також виступав у цьому колективі. Закінчив Санкт-Петербурзьку консерваторію за класом скрипки професора Е. Е. Крюгера.
Від 1922 року жив у Москві, виступав на заводах, фабриках і у військових частинах. Підтримував дружні стосунки з Михайлом Іполитовим-Івановим, Рейнгольдом Глієром і Сергієм Василенком, концертував разом з артистами Василем Качаловим та Миколою Смирновим-Сокольським. Від 1928 року був солістом Московської філармонії, а у 1930—1940 роках викладав гру на балалайці в Московському музично-педагогічному училищі імені Жовтневої революції.
Від 1940 року Осипов обіймав посади художнього керівника та диригента Державного оркестру народних інструментів. Після його смерті колективові присвоїли ім’я музиканта. Помер 9 травня 1945 року в Москві; похований на Ваганьковському кладовищі.