Микола Рославець
Микола Рославець (1881–1944) — російський і радянський композитор-новатор, музичний теоретик, музикознавець, скрипаль і педагог. Він народився в Суражі Чернігівської губернії. Наприкінці 1890-х років родина переїхала до Курська, де Рославець почав навчатися музики у класах Аркадія Абази: опановував скрипку й фортепіано, теорію музики та гармонію.
У 1902–1912 роках навчався в Московській консерваторії у класі скрипки Івана Гржималі, а композиції — у Сергія Василенка. Контрапункту, фуги й музичної форми його навчали Михайло Іполітов-Іванов та Олександр Іллінський. Дипломною роботою стала містерія «Небо і земля» за Байроном; за неї Рославець отримав велику срібну медаль і звання вільного художника.
Рославець викладав у Єльці, Харкові й Москві, працював у музичному видавництві та редагував журнал «Музична культура». У 1931–1933 роках він працював у Ташкентському музичному театрі, а після повернення до Москви викладав у музичному політехнікумі та на курсах військових капельмейстерів. 1939 року став художнім керівником циганського ансамблю Всесоюзного гастрольно-концертного об’єднання.
Уже на початку 1910-х років його твори привернули увагу новаторським стилем і розвитком гармонічних ідей Олександра Скрябіна. Рославець створив власну «нову систему організації звуку», засновану на техніці синтетакордів. Вона спиралася на впорядковане використання хроматики, але була гнучкішою за серійну техніку. Серед ранніх творів, у яких сформувалася ця система, — «Сумні пейзажі», Перший струнний квартет і Перша скрипкова соната, написані 1913 року, а також симфонічна поема «У години молодика».
У творчості Рославця поєдналися різні мистецькі напрями — від символізму й модерну до авангарду. Він писав вокальну, камерну та симфонічну музику, звертався до поезії Олександра Блока, Валерія Брюсова, Костянтина Бальмонта, Поля Верлена, Федора Сологуба й Зінаїди Гіппіус. Серед його творів 1920-х років — Перший скрипковий концерт, кантата «Жовтень» і симфонічна поема «Комсомолія». Паралельно композитор розвивав свою систему, поширюючи її принципи на ритм, форму та контрапункт.
У 1930-х роках Рославець написав балет-пантоміму «Пахта» («Бавовна»), симфонічну поему «Узбекистан» і Камерну симфонію для 18 інструментів. Остання, створена в 1934–1935 роках, належить до найважливіших пізніх втілень його системи. Серед інших пізніх творів — Другий скрипковий концерт, П’ятий струнний квартет і 24 прелюдії для скрипки та фортепіано. Після інсульту 1939 року композитор відійшов від громадського життя; він помер у Москві 1944 року.
Частину рукописів Рославця зберегли його вдова та улюблений учень, композитор Петро Теплов. Від 1970-х років інтерес до його музики відновлювався: твори почали видавати, виконувати й записувати. У 1989 році в архіві знайшли партитуру Першого скрипкового концерту, а наступного року в Саарбрюкені відбулася прем’єра симфонічної поеми «У години молодика». У 1993 році в Москві створили виконавський колектив «Рославець-тріо».