Ніна Львівна Дорліак — російська радянська камерна й оперна співачка (сопрано), педагог, народна артистка СРСР. Народилася 24 червня (7 липня) 1908 року в Санкт-Петербурзі в родині з французьким, англійським і німецьким корінням. Її батько Лев Фабіанович Дорліак був одним із керівників Державного банку Російської імперії та особистим секретарем міністра фінансів В. М. Коковцова. До переїзду родини до Москви вона навчалася в німецькій гімназії св. Петра (Петришуле), а початкову музичну освіту здобула у матері, Ксенії Миколаївни Дорліак.
У 1932 році закінчила Московську консерваторію в класі К. М. Дорліак, а в 1935 році — аспірантуру консерваторії, також під керівництвом матері. У 1933—1935 роках співала в оперній студії Московської консерваторії, де виконувала партії Мімі в «Богемі» Дж. Пуччіні, Сюзанни й Керубіно у «Весіллі Фігаро» В. Моцарта.
З 1935 року Дорліак активно виступала в концертах. Особливо важливим став її творчий союз зі Святославом Ріхтером, з яким вона співпрацювала в ансамблі з 1943 року, а згодом стала його дружиною. У 1930—1940-х роках разом із нею також виступали піаністи К. М. Ігумнов, О. Б. Гольденвейзер, М. В. Юдіна, М. І. Грінберг; неодноразово вона співала в концертах органіста О. Ф. Гедике.
Її концертний репертуар охоплював романси, забуті оперні арії російських і західноєвропейських композиторів, а також вокальну лірику радянських авторів, у якій вона нерідко була першою виконавицею. Вона вперше виконала низку камерних творів Сергія Прокоф’єва та Дмитра Шостаковича, зокрема вокальний цикл «З єврейської народної поезії».
Від 1935 року Ніна Дорліак викладала сольний спів у Московській консерваторії, а з 1947 року була професором. Серед її учнів — Т. Ф. Тугарінова, Г. О. Писаренко, О. Є. Ільїна, О. Ф. Гай, В. І. Зарубін, Є. П. Брильова, Р. Г. Кадиров (Брагар), Е. С. Курмангалієв, О. О. Науменко, Н. І. Бурнашова, М. О. Суханкіна, Я. Іванилова, Є. Кічигіна, О. Усов, О. Соболева, Т. Черкасова, О. Аблабердиєва та інші відомі співаки.
Гастролювала країнами східного блоку, зокрема в Чехословаччині, Китаї, Угорщині, Болгарії та Румунії. У 1961 році залишила сцену. Від 1945 року була одружена з піаністом Святославом Теофіловичем Ріхтером. Після її смерті квартира Ріхтерів у Москві на Великій Бронній вулиці була заповідана Державному музею образотворчих мистецтв імені Пушкіна; у січні 1999 року там відкрили меморіальну квартиру Святослава Ріхтера, де зберігається і робочий кабінет Ніни Дорліак.
Померла 17 травня 1998 року в Москві, переживши чоловіка на один рік. Похована на Новодівичому кладовищі поруч із матір’ю та братом. Серед її почесних звань і відзнак — заслужена артистка РРФСР (1946), народна артистка РРФСР (1979), народна артистка СРСР (1990), а також орден Трудового Червоного Прапора (1966).
Connections
This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.