Олег Бошнякович

Олег Бошнякович, повне ім’я Олег Драгомирович Бошнякович, — російський піаніст і педагог, народний артист Російської Федерації. Народився 9 травня 1920 року в Муромі Володимирської області, помер 11 червня 2006 року в Москві. Належав до помітних представників російської фортепіанної школи другої половини ХХ століття, поєднуючи концертну діяльність, педагогіку та музично-просвітницьку працю.

Перші уроки музики він отримав у дитинстві під керівництвом своєї тітки А. Н. Клевцової. У 1934 році вступив до Центральної музичної школи при Московській консерваторії, де навчався у класі Тамари Бобович. У 1942 році став студентом Московської консерваторії, де займався у класі професора Костянтина Ігумнова. Завершив навчання у 1949 році із запізненням через хворобу та евакуацію в роки Другої світової війни. У 1949–1953 роках навчався в аспірантурі Державного музично-педагогічного інституту імені Гнесіних у Генріха Нейгауза.

Від 1953 року Бошнякович працював у закладі імені Гнесіних концертмейстером вокального класу, а з 1954 року викладав на кафедрі спеціального фортепіано. У 1979 році став доцентом, а з 1993 року — професором Російської академії музики імені Гнесіних. За роки викладання виховав багатьох музикантів, серед його учнів згадуються Борис Спаський і Максим Трефан. Також він провадив активну музично-просвітницьку роботу, був автором методичних посібників і нарисів про видатних музикантів минулого.

Як концертний піаніст Бошнякович від 1958 року виступав як артист Всеросійського гастрольно-концертного об’єднання, а його виконавська кар’єра тривала майже до кінця життя. Він був добре відомий у багатьох країнах світу, давав сольні концерти в залах Московської консерваторії та в Концертному залі імені Чайковського. Американська газета The Baltimore Sun писала, що Бошнякович стоїть у ряду найвидатніших піаністів останнього півстоліття. Генріх Нейгауз також високо оцінював його як піаніста й музиканта, підкреслюючи його вміння передавати «звучну тканину» музичного твору.

Значну частину його репертуару та дискографії становили твори Чайковського, Рахманінова, Шопена, Моцарта, Прокоф’єва, Гранадоса й Альбеніса. Фірма «Мелодія» випустила 13 довгограючих платівок із його записами, а його інтерпретації виходили також в інших країнах. Повне зібрання записів на десяти компакт-дисках під назвою «Мистецтво Олега Бошняковича» було видане в Японії фірмою Denon і здобуло схвальні відгуки критики, потрапивши до числа бестселерів у японських каталогах класичної музики.

Важливою стороною його творчості була робота з вокалістами. Бошнякович був концертмейстером Антоніни Нежданової в останні роки її життя, співпрацював із Надією Обуховою, із якою збереглися фондові радіозаписи, а також із Заруї Долухановою, творча співпраця з якою стала значною віхою його біографії. Він також працював із Дмитром Хворостовським: разом вони гастролювали у США та Великій Британії, а також записали для фірми Philips компакт-диск із творами Чайковського і Рахманінова.

Олег Бошнякович помер у 2006 році в Москві. Його поховали на Преображенському кладовищі. Пам’ять про нього зберігається як про видатного піаніста, тонкого ансамбліста, авторитетного педагога та представника великої виконавської традиції.