Французький композитор і піаніст Олів'є Грейф народився 3 січня 1950 року в Парижі. Почав грати на фортепіано у три роки, а музику складати — у дев'ять. Навчався в Паризькій консерваторії у Люсетт Декав, Тоні Обена та Жана Юбо. Від 1969 року продовжив навчання у Джульярдській школі під керівництвом Лучано Беріо, а згодом асистував йому під час постановки опери Беріо в Опері Санта-Фе. У 1971 році повернувся до Паризької консерваторії, де вивчав оркестрування й аранжування. Тоді ж співпрацював із піаністкою Катею Лабек, для якої написав цикл фортепіанних мініатюр.
У 1978 році Грейф став послідовником Шрі Чинмоя, покладав на музику його вірші й тексти та отримав духовне ім'я Харідас. У 1960–1970-х роках створив багато камерних творів, переважно для фортепіано. У 1981 році відбулася концертна прем'єра його камерної опери «Но» на лібрето Марка Шолоденка. Прохолодна реакція колег і критиків спонукала Грейфа майже на десять років припинити активне написання музики.
До активної музичної діяльності він повернувся, зокрема, взявши участь у записі фортепіанного квартету Флорана Шмітта разом із Режисом і Брюно Паск'є та Роланом Підю. Запис у 1992 році отримав одну з французьких премій у галузі звукозапису. У 1993 році Грейф написав вокальний цикл «Листи з Вестерборка» на текст листів Етті Гіллесум і уривки з псалмів. Тему Голокосту він розвинув у Першій симфонії для голосу з оркестром на вірші Пауля Целана (1997); до неї його спонукала також історія батька, який вижив в Аушвіці, де перебував у 1944–1945 роках. Третій струнний квартет, спершу задуманий на основі вірша Целана «Фуга смерті», зрештою отримав текст вірша Ділана Томаса «І смерть не матиме влади». Літературною основою Четвертого квартету став роман Джеймса Джойса «Улісс».
Серед пізніх творів Грейфа — вокальні композиції на вірші Лі Бо, Джона Донна, Вільяма Блейка, Фрідріха Гельдерліна, Альфреда де Мюссе, Генріха Гейне, Жака Превера та Пола Боулза. Його доробок охоплює 23 фортепіанні сонати; до найвідоміших творів належить «Соната-реквієм» для віолончелі й фортепіано (1979). Грейф неодноразово отримував премії Інституту Франції та інші нагороди як композитор і піаніст. Він помер 17 травня 2000 року в Парижі; його поховали на цвинтарі Монпарнас.