Орест Євлахов
Орест Євлахов — радянський композитор і музичний педагог. Народився 4 (17) січня 1912 року у Варшаві, помер 15 грудня 1973 року в Ленінграді. Належав до Петербурзької (ленінградської) композиторської школи й був одним із провідних радянських викладачів композиції другої половини XX століття.
У 1936 році закінчив Перший музичний технікум у Ленінграді, де навчався композиції у М. А. Юдіна. У 1941 році завершив навчання в Ленінградській консерваторії за класами композиції та інструментування Дмитра Шостаковича. Того ж року в Ленінграді вперше виконали його Концерт для фортепіано з оркестром; солював Мойсей Хальфін.
З 1947 року Євлахов викладав у Ленінградській консерваторії, а з 1959-го був її професором. У 1960–1969 та 1971–1973 роках очолював кафедру композиції. Серед його учнів — Сергій Баневич, Валерій Гаврилін, Андрій Петров, Сергій Слонімський, Борис Тищенко та Ісаак Шварц. У 1972 році отримав звання заслуженого діяча мистецтв РРФСР.
Євлахов написав балети «День див» у співавторстві з М. А. Матвєєвим, «Вербичка» та «Бронзова сага», три симфонії, вокально-симфонічні цикли «Ленінград» та «Із іскри», а також Концерт-поему для скрипки з оркестром. Серед його камерних і фортепіанних творів — фортепіанне тріо, квінтет і соната, соната для скрипки та фортепіано, сюїта «Ленінградський зошит» і десять прелюдій. Також створював музику для театру й кіно.
Євлахов був автором книжки «Проблеми виховання композитора» (1963), науково-методичних праць, статей і рецензій у періодичних виданнях. У його різножанровій творчості переважали великі інструментальні твори.