Оскар Моравець — канадський композитор, піаніст і музичний педагог. Він народився 1917 року у Світлі-над-Сазавою в єврейській родині. Ще змалку навчився читати оркестрові партитури, а в 17 років Джордж Селл рекомендував його на посаду помічника диригента Празької опери; Моравець відмовився від пропозиції. 1940 року він прибув до Канади через Відень і Париж.
У Торонтському університеті Моравець вивчав фортепіано в Альберто Герреро, а гармонію — у Лео Сміта. Спершу він не планував ставати композитором, але наприкінці першого ступеня навчання замість дослідницької роботи написав Струнний квартет № 1. За нього 1945 року отримав нагороду Канадської асоціації композиторів, авторів і видавців. Того ж року створив перший оркестровий твір — «Карнавальну увертюру», яку Ернест Макміллан включив до концертної програми. 1946 року Моравець здобув другу нагороду асоціації за «Трагічну сонату».
У 1946–1952 роках він викладав композицію й теорію музики в Королівській музичній консерваторії в Торонто, а в 1952–1982 роках — у Торонтському університеті, де став почесним професором. Поряд із викладанням і композицією Моравець виступав як піаніст; його останній концерт відбувся в Торонто 28 березня 1992 року.
Серед його оркестрових творів — Друга симфонія, написана 1959 року для Торонтського симфонічного оркестру, Концерт для фортепіано з оркестром і «Маленька симфонія для духових і ударних». Піанний концерт здобув першу премію конкурсу Монреальського симфонічного оркестру 1962 року; його прем’єра відбулася 1963 року у виконанні Антона Кюрті з оркестром під орудою Зубіна Мети. «Маленьку симфонію» вперше виконав оркестр під орудою Мети 1966 року; твір отримав премію критиків на Міжнародному конкурсі сучасної музики в Кава-де-Тіррені. Моравець також написав «Меморіал Мартіну Лютеру Кінгу», вокально-оркестрові твори «Сад дитячих віршів» і «Псалом 22», концерт для мідного духового квінтету й камерного оркестру та концерт для арфи й камерного оркестру.
До його камерної та сольної музики належать дует для скрипки й фортепіано, фортепіанна соната ре мажор, Другий струнний квартет і сім сонат для духових інструментів, написаних у 1980–1985 роках. Сонату ре мажор уперше виконав Гленн Гульд 1948 року. Для Корпорації канадського радіомовлення Моравець створив цикли пісень «Сонети з португальської» на вірші Елізабет Барретт Браунінг і «Ткач» на вірші Арчибальда Лампмана; прем’єра відбулася у Вігмор-голі в Лондоні у виконанні Марка Дюбуа. Після виходу на пенсію він продовжував писати, зокрема сольні твори для більшості основних інструментів симфонічного оркестру. Його музику виконували понад 120 оркестрів на чотирьох континентах.
Твори Моравця двічі отримали премію «Джуно» за найкращий класичний твір: 1989 року — Концерт для арфи й камерного оркестру, а 2002 року — «З щоденника Анни Франк» для сопрано з оркестром. Він також отримував стипендії Ради Канади, премію Яна В. Матейчека за концертну музику та премію Вільяма Гарольда Муна. 1987 року Моравець став першим композитором, нагородженим орденом Онтаріо, а 1988 року — кавалером ордена Канади.