Памела Смітс — нідерландська віолончелістка. Народилася 28 серпня 1968 року в Оттаві, Канада. Виросла в Нідерландах; навчалася гри на віолончелі у Їржі Прхала в Міській консерваторії Леувардена та у Жана Декруа в Амстердамській консерваторії. Згодом продовжила навчання в Університеті Індіани в Блумінгтоні, де її викладачем був Янош Штаркер, а заняття з камерної музики проводили Шіґео Нерікі та Дьордь Шебек.
Смітс також брала участь у майстер-класах Мілоша Садло, Саші Вечтомова, Поля Тортельє, Лінна Гаррелла, Стівена Іссерліса, Аннера Бейлсми, Наталії Гутман, Цуйоші Цуцумі та Дьордя Шебека, у якого неодноразово навчалася в Ернені, Швейцарія.
У 1994–1997 роках була концертмейстеркою групи віолончелей оркестру «Нью-Ворлд-симфоні» в Маямі під орудою Міхаеля Тілсона Томаса. Виступала солісткою з цим та іншими оркестрами, виконуючи концерти для віолончелі Карла Філіппа Емануеля Баха, Луїджі Боккеріні, Йозефа Гайдна, Ганса Кокса і Роберта Шумана, «Рококо-варіації» Петра Чайковського, Подвійний концерт Георга Фрідріха Генделя для двох віолончелей, концерт для скрипки й віолончелі Антоніо Вівальді та Потрійний концерт Людвіга ван Бетховена. 1992 року виконала Третій віолончельний концерт до мажор Карла Філіппа Емануеля Баха з Молодіжним струнним оркестром Гайдна під керівництвом Бена де Лігта під час нідерландського туру з десяти концертів. У 2006 році зіграла Перший віолончельний концерт Ганса Кокса зі Струнним оркестром «Зороастр» під орудою Германа Драйсми.
Віолончелістка здійснила кілька світових прем’єр, зокрема Другої сонати для віолончелі соло Ганса Кокса 2013 року, частково присвяченої їй, та «Нескінченного співчуття» — реквієму Франка ван Гомпела 2014 року для віолончелі соло, хору й струнного оркестру, написаного спеціально для неї. У 2023 році під час мінітуру з Нідерландським молодіжним струнним оркестром під керівництвом Карела ден Гертога була солісткою у творі «Тіні згасають» Гезер Пінкгем для віолончелі та струнного оркестру, створеному для Смітс і цього колективу на тему «Лакрімози» Вольфганга Амадея Моцарта. У травні 2024 року в амстердамському Музичному будинку на Ей виконала світову прем’єру Другої імпровізації для віолончелі соло Оркуна Агира, написаної для неї.
Смітс гастролювала в Німеччині, Австрії, Швейцарії, Бельгії, Люксембурзі, Англії, Нідерландських Антильських островах, Монако, Іспанії, Бразилії, Аргентині, Коста-Риці, Ізраїлі, Гонконзі, Японії та Сполучених Штатах Америки. Виступала в Малому залі Концертгебау в Амстердамі, Моцартеумі в Зальцбурзі, Майстерзалі в Берліні та на Единбурзькому фестивалі. У 2010 році театр «Постгейс» у Геренвені запросив її на три сезони для щорічного циклу із семи концертів; у межах цього проєкту вона грала зі скрипалькою Ізабель ван Койлен і трубачем Петером Массерсом та організовувала майстер-класи. З 2013 року Смітс заснувала й очолює як мистецька керівниця цикл «Концерти друзів» у Зейдеркерку XVII століття в центрі Амстердама.
Вона регулярно дає сольні концерти, зокрема з німецькою піаністкою Сабіне Зімон, з якою співпрацює понад 25 років і гастролювала в Америці, Німеччині та Австрії. У 2021 році в Амстердамі виступила з піаністом і композитором Оллі Мустоненом, виконавши, зокрема, його «Небесні вогні» для тенора, віолончелі й фортепіано разом із мексиканським баритоном Еммануелем Франко та автором за фортепіано. Від 2017 року регулярно співпрацює з піаністом Тобіасом Борсбомом, якого запросила гостьовим укладачем програм циклу «Концерти друзів».
Поряд із сольною діяльністю грає камерну музику. Вона є віолончелісткою та співзасновницею ансамблю «Пентахорд», створеного 2009 року разом із піаністом Мартеном ден Генгстом, скрипалькою Емі Огі Резнік, альтистом Михайлом Земцовим і контрабасистом Квірейном ван Регтереном Алтеною. У 2018 році стала співзасновницею тріо «Вояджер» із саксофоністом Арно Борнкампом та піаністом Тобіасом Борсбомом. Також працювала в міждисциплінарних проєктах з акторами Давідом Люсіером і Юлією Аккерманс, музикознавцями Альбертом ван дер Схотом і Мішелем Халіфою, художницею Мерлін Шилткамп та письменником Яном Броккеном. Співпрацювала зі скрипалькою Тоскою Опдам, запрошеною мисткинею-резиденткою «Концертів друзів», а також брала участь у концертних проєктах Амстердамського музею.
Викладає від шістнадцятирічного віку: до завершення власного навчання була асистенткою Їржі Прхала в Міській консерваторії Леувардена. У 2008 році провела майстер-клас через високошвидкісне інтернет-з’єднання спільно з «Інтернет2», «ІнГолландом» та «Нью-Ворлд-симфоні» в Маямі-Біч; трансляцію переглядали в університетах світу. Давала майстер-класи у Сполучених Штатах Америки, Німеччині та Нідерландах, зокрема в Університеті Дьюка, Академії Ньюарка в Нью-Йорку, кафе NRC в Амстердамі та Академії музичного мистецтва в Дармштадті. Протягом чотирьох сезонів викладала віолончель і камерну музику на міжнародних літніх курсах у Земельній музичній академії Гессену в Шліці та працювала викладачкою віолончелі в проєкті для молоді з обмеженими можливостями в Маямі-Біч у 1997 році.
Її батьки — піаністи Ґрета Ланг, учениця Корнеліуса Беркгаута, та Бен Смітс, учень Бели Шікі й Клари Гаскіл. Серед записів Смітс — «Французька віолончель» із Сабіне Зімон (2004; перевидання 2011), «Фелікс Австрія» із Зімон (2010), «Улюблені твори всіх часів» із Мартеном ден Генгстом (2014), «Жінка смерті» Ганса Кокса з Нідерландським камерним хором і флейтисткою Еббі де Квант (2014), а також «Угорське полотно» з Тобіасом Борсбомом (2024). 1992 року здобула почесну премію амстердамського Віолончельного конкурсу Сверлінка банку «Постбанк», а 1993 року перемогла на Віолончельному конкурсі Університету Індіани в Блумінгтоні.