Пауль Гіндеміт
Пауль Гіндеміт — німецький композитор, альтист, скрипаль, диригент, педагог і музичний теоретик. Він народився 16 листопада 1895 року в Ханау, а помер 28 грудня 1963 року у Франкфурті-на-Майні.
З дев’яти років Гіндеміт навчався гри на скрипці. У 1913 році він закінчив Франкфуртську консерваторію Гоха, де займався скрипкою у Адольфа Ребнера, а композицією — у Бернгарда Зеклеса. Від 1915 до 1923 року грав у оркестрі Франкфуртської опери. Також виступав у струнному квартеті Ребнера: спершу як скрипаль, а з 1919 року — як альтист. У 1921 році перейшов до квартету Лікко Амара, з яким гастролював Європою.
У 1922 році його твори вперше прозвучали на Всесвітніх днях музики в Зальцбурзі. Наступного року Гіндеміт почав організовувати фестиваль сучасної музики в Донауешингені, де представляв нові твори композиторів свого часу й сам виконував альтовий репертуар. У 1927 році він став викладати композицію в Берлінській вищій школі музики. У 1930-х роках гастролював у США, а під час роботи в Туреччині підготував план перебудови музичної освіти та матеріали для навчальних закладів. Його робота сприяла відкриттю консерваторії в Анкарі.
У 1940 році Гіндеміт переїхав до США, де викладав у Єльському університеті та Гарварді. На основі гарвардського курсу лекцій він згодом написав книжку «Світ композитора». У 1946 році отримав громадянство США, а 1953 року повернувся до Європи й оселився в Цюриху, де викладав в університеті. У цей період він також записував власні твори як диригент.
Стиль Гіндеміта змінювався від пізнього романтизму й експресіоністської манери до складного контрапунктичного письма. У 1922–1927 роках він створив цикл камерних творів «Камерна музика», призначених для різних інструментальних складів. Серед його відомих опер — «Кардільяк» і «Художник Матіс»; музику до останньої він використав у симфонії «Художник Матіс». До найвідоміших оркестрових творів належать «Симфонічні метаморфози тем Вебера» та Симфонія сі-бемоль мажор для духового оркестру. Гіндеміт також писав сонати, концерти й теоретичні праці з музики.
Серед його відзнак — премії імені Баха в Гамбурзі та Бальцана, премія Сібеліуса, медаль Гете міста Франкфурта-на-Майні й Берлінська мистецька премія. Він також був почесним доктором кількох університетів, зокрема Оксфордського.