Павло Іванов-Радкевич
Павло Іванов-Радкевич — російський і радянський духовний композитор, хормейстер, піаніст, музичний педагог і громадський діяч. Народився 16 березня 1878 року в Санкт-Петербурзі, помер 1 грудня 1942 року в Москві. За життя офіційно мав прізвище Іванов, а подвійним прізвищем Іванов-Радкевич почав користуватися 1912 року, коли публікував духовні твори.
У дитинстві співав у церковному хорі, а згодом навчався теорії музики, гри на скрипці й фортепіано. 1894 року вступив до регентського відділення Імператорської придворної співочої капели, де вивчав церковний і хоровий спів, сольфеджіо та музичну теорію. Серед його викладачів були Анатолій Лядов і Микола Соколов. Під час навчання написав перший духовний твір — «Милість миру». 1897 року закінчив капелу зі званням регента, найкраще у своєму випуску.
Того ж року Іванов переїхав до Красноярська, де викладав спів і музику в учительській семінарії, а згодом — у багатьох інших навчальних закладах міста. Він також давав приватні уроки фортепіано й вокалу та розробив власну систему музичного навчання. Серед його учнів були співак Павло Словцов і піаніст та музикознавець Леонід Козлов-Калтат. Іванов створив перший у місті мішаний хор, а 1910 року організував симфонічний оркестр Товариства любителів музики та літератури. Він залучав учнів до концертів і театральних постановок та особисто диригував оркестровими виступами.
Серед його творів — духовні піснеспіви, зокрема «Достойно є», «Хваліть ім’я Господнє» та «Світло тихе», а також вокальні твори на вірші поетів XIX століття. У 1914–1915 роках відбулися перші вистави його дитячої опери «Царівна Суничка», написаної за казкою Поліксени Соловйової. Спочатку її виконували в супроводі фортепіано, а згодом — із симфонічним оркестром. Духовні твори Іванова-Радкевича вирізняються суворою манерою, розвиненою музичною формою та урочистим характером.
1920 року в Красноярську він заснував Народну консерваторію — перший у місті професійний музичний навчальний заклад, який очолював на початку його діяльності. 1922 року переїхав до Москви, де викладав спів у школі. У 1925–1929 роках входив до секції духовних композиторів московського відділення Драмсоюзу. Залишив також спогади про дитинство й навчання в Санкт-Петербурзі.