Петер Ружичка

Петер Ружичка — німецький композитор, диригент, музичний письменник і організатор, народжений 3 липня 1948 року в Дюссельдорфі. Навчався в Гамбурзі, Мюнхені та Берліні, здобувши освіту, що поєднала композиторську, виконавську та музикознавчу підготовку.

Упродовж кар’єри він обіймав низку провідних посад у європейському музичному житті. Був художнім керівником Симфонічного оркестру Берлінського радіо у 1979–1987 роках, директором Гамбурзької державної опери та Державної філармонії Гамбурга у 1988–1997 роках, працював з оркестром Королівського Консертгебау в Амстердамі у 1997–1999 роках. Згодом очолював Зальцбурзький фестиваль у 2001–2006 роках, а від 2006 року був пов’язаний з Мюнхенською бієнале. Від 1990 року він також є професором Вищої музичної і театральної школи Гамбурга.

Як диригент Ружичка звертався передусім до музики XX століття. У його репертуарі були твори Густава Малера, Джачинто Шельсі, Ганса Вернера Генце, Гельмута Лахенмана та Аллана Петтерссона. Він концертував в Австрії, Чехії та Японії.

Серед його найважливіших музичних творів — опера Outside — Inside (1972), опера Целан (1998–1999) та Целан-симфонія для баритона, мецо-сопрано і великого оркестру (1998–2002). Він є автором оркестрових, камерних, хорових і вокальних композицій, зокрема чотирьох струнних квартетів, творів Gestalt und Abbruch на слова Пауля Целана для 16 голосів (1979), …Inseln, randlos… на слова Целана для 16 голосів, скрипки та великого оркестру (1994–1995), Todesfuge на вірші Целана (1968–1969), а також Sechs Gesänge nach Fragmenten von Nietzsche (1992). До його доробку входять і варіації на теми Йозефа Гайдна та Томаса Талліса.

Особливе місце у творчості Ружички посідає постать Пауля Целана. Композитор із винятковою послідовністю повертався до його поезії та образу; зазначено, що навесні 1970 року він був одним з останніх, хто бачив поета живим.

Окрім композиторської та диригентської діяльності, Ружичка виступав і як автор праць про музику. Йому належить книга Erfundene und gefundene Musik: Analysen, Portraits und Reflexionen, видана 1998 року в Гофгаймі у видавництві Wolke Verlag.

Його діяльність була відзначена низкою нагород і почесних відзнак. Він став лауреатом премії міста Штутгарт (1969), премії Бартока (1970), премії Гаудеамус (1972), премії Баха (1972) та премії Луї Шпора (2004). Також його обрали членом Академії мистецтв Мюнхена у 1985 році та Вільної академії мистецтв Гамбурга у 1987 році. У 2006 році він був удостоєний Австрійського почесного знака за заслуги в науці і мистецтві.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.