Платон Майборода
Платон Майборода (повне ім’я — Платон Іларіонович Майборода) — український радянський композитор, педагог, композитор кіно та фольклорист. Народився 1 грудня 1918 року на хуторі Пелехівщина в селянській родині. У дитинстві захопився грою на народних інструментах.
За рекомендацією Левка Ревуцького вступив до Київського музичного училища й закінчив його за два роки, у 1938 році. Того ж року почав навчатися в Київській консерваторії, де студіював композицію в класі Ревуцького; консерваторію закінчив 1947 року. Він також вивчав українську народну пісню, слухав лекції з фольклору та брав участь у щорічних фольклорних експедиціях. У 1947–1949 роках викладав теоретичні дисципліни в Київському музичному училищі.
Майборода створив понад 200 пісень і хорів, симфонічні твори, музику до театральних вистав і кінофільмів, а також обробки народних пісень. Серед його найвідоміших пісень — «Пісня про рушник» і «Київський вальс» на слова Андрія Малишка. «Київський вальс», написаний 1950 року, став неофіційним гімном Києва, а мелодія приспіву використовувалася як сигнал Київського радіо. До його творів також належать ораторія «Дума про Дніпро», поема «Тополі» та героїчна увертюра. 1986 року вийшла збірка «Українські народні пісні в записах Платона Майбороди».
Майборода був заслуженим діячем мистецтв УРСР, народним артистом УРСР і народним артистом СРСР. Він отримав Сталінську премію третього ступеня за пісні «Про Олену Хобту», «Про Марка Озерного» та «Про Марію Лисенко», а також Державну премію УРСР імені Тараса Шевченка. Помер 8 липня 1989 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.