Петро Мещанінов
Петро Миколайович Мещанінов — російський піаніст, диригент і теоретик музики. Народився 9 липня 1944 року в Москві в родині художника Миколи Петровича Мещанінова та Ольги Миколаївни Людевіг. Помер 18 листопада 2006 року в Москві.
Навчався в Мерзляковському училищі, а 1968 року закінчив Московську консерваторію за класом фортепіано Дмитра Благого. У 1968–1991 роках був піаністом Державного симфонічного оркестру СРСР. Як виконавець зосереджувався на музиці ХХ століття та часто виступав з оркестрами під орудою Геннадія Рождественського. Зокрема, 1977 року вперше виконав «Концерт тринадцяти» Володимира Артемова.
Мещанінов був одним із засновників і активним учасником Московської експериментальної студії електронної музики, що діяла від 1967 року до кінця 1970-х років. Він експериментував із синтезатором АНС. У 1976 році диригував прем’єрою Концерту для фагота й низьких струнних Софії Губайдуліної; пізніше виконував також її твори «Конкорданца», «Куатро», концерт «У затінку під деревом» та «Музика для флейти, струнних і ударних». Від 1991 року був чоловіком Губайдуліної, того ж року оселився в Німеччині, зберігши російське громадянство.
Наприкінці 1960-х років Мещанінов створив концепцію розвитку звуковисотних систем, яку назвав еволюційною елементарною теорією музики. Він пов’язував властивості чисел, зокрема зростання числових полів, з еволюцією гармонії європейської музики від античності до ХХ століття. У 1990-х роках, вивчаючи числа Фібоначчі, доповнив теорію інтерпретацією історичного розвитку музичної форми й ритму. Його ідеї викладав у лекціях у Москві та містах Німеччини; вони також вплинули на композиторську техніку й естетику Софії Губайдуліної.
Серед записів за його участю — «Прометей» Олександра Скрябіна та Concerto grosso Андрія Ешпая з Державним оркестром під керуванням Євгена Свєтланова, «Екзотичні птахи» Олів’є Мессіана, «Весільний пиріг» Каміля Сен-Санса, а також «Потік» Альфреда Шнітке, реалізований на синтезаторі АНС. 1986 року виконав «Квартет на кінець часу» Мессіана в ансамблі з Іваном Монігетті, Леонідом Михайловим і Ліаною Ісакадзе. Його наукові праці та стенограми лекцій зберігаються в архівах Московської консерваторії й не опубліковані. Похований на Хованському центральному кладовищі.
Організації
1