Петро Подковиров — радянський композитор, народився 16 жовтня 1910 року в Челябінську. У шкільні роки грав на народних інструментах, керував гуртками художньої самодіяльності й акомпанував хору. У 1928 році почав навчатися у Свердловському музичному технікумі, де вивчав гру на народних інструментах і водночас займався композицією.
У 1933 році прибув до Мінська. У 1937 році закінчив клас композиції Білоруської державної консерваторії, де навчався у В. А. Золотарьова. У 1935–1936 роках працював інспектором Реперткомітету БРСР, а в 1936–1938 роках — інспектором музичного відділу Управління у справах мистецтв при Раді народних комісарів БРСР. У 1943–1944 роках викладав у музичній школі в Майкопі, а 1944 року повернувся до Мінська. З 1948 року викладав у Білоруській консерваторії; з 1969-го мав звання доцента. У 1957 році отримав звання заслуженого діяча мистецтв Білоруської РСР. Виховав багатьох композиторів і музичних діячів.
Подковиров створив оперу «Павло Корчагін» за романом Миколи Островського «Як гартувалася сталь», кантати «Піонерське багаття миру» та «Балада про чотирьох заручників», три симфонії й концерти для скрипки, віолончелі та фортепіано. Серед його творів також «Білоруська рапсодія», «Колгоспні сюїти», фортепіанний квінтет і 24 прелюдії для фортепіано. Він писав музику до драматичних вистав і обробляв білоруські народні пісні й танці.