Рауль Пюньо
Рауль Пюньо — французький піаніст і композитор італійського походження. Він народився 23 червня 1852 року в Монружі або Парижі.
У 1869 році закінчив Паризьку консерваторію, де навчався гри на фортепіано у Жоржа Матьяса, а композиції — в Амбруаза Тома. З 1872 до 1878 року працював органістом, а згодом до 1892 року — хормейстером у паризькому соборі Сен-Ежен. У 1892–1901 роках викладав у Паризькій консерваторії: спочатку гармонію, а після смерті Анрі Фіссо очолив його клас фортепіано.
Як концертний піаніст виступав із 1871 року. Серед його помітних партнерств були виступи з Еженом Ізаї та Клодом Дебюссі у дуеті для двох фортепіано. Пюньо також близько десяти років співпрацював із Надею Буланже: вона написала для нього «Рапсодію для фортепіано з оркестром», прем’єра якої відбулася 1913 року в Берліні у виконанні оркестру «Блютнер». Разом вони створили вокальний цикл «Ясні години» на слова Еміля Верхарна та оперу «Мертве місто» за мотивами твору Ґабріеле д’Аннунціо. Оперу не поставили: Пюньо раптово помер під час гастролей у Росії.
Він написав чотири опери, три оперети, вісім балетів, ораторію «Воскресіння Лазаря» (1879) і численні фортепіанні п’єси. Також редагував видання творів Шопена й Массне. Пюньо був одним із перших піаністів, чию гру записали; запис датовано 1903 роком. Помер 3 січня 1914 року в Москві.