Рене Ееспере
Рене Ееспере — естонський композитор і викладач музики. Народився 14 грудня 1953 року в Таллінні. Грає на фортепіано та працює переважно у сфері класичної музики. У 1989 році став лауреатом Державної премії Естонської РСР.
1972 року Ееспере закінчив Талліннську музичну середню школу за класом фортепіано, де навчався у Валдура Роотса. У 1972–1977 роках вивчав композицію в Талліннській державній консерваторії під керівництвом Анатолія Гаршнека. У 1977–1979 роках стажувався в Московській державній консерваторії у Арама Хачатуряна та Олексія Ніколаєва.
Від 1979 року викладає композицію і теорію музики в Естонській академії музики і театру. З 1987 року очолює кафедру теорії музики, а 2003 року обійняв посаду професора. Від 1979 року є членом Спілки композиторів Естонії та двічі обирався до її ради. У 1994–1997 і 2001–2003 роках очолював раду музичного відділу Культурного фонду Естонії.
Наприкінці 1970-х років у тартуському театрі «Ванемуйне» поставили його перші невеликі алегоричні балети. Балет «Людина і ніч» створено за мотивами творчості Крістьяна Рауда, а «Домочадці» навіяні творами Кальйо Пиллу. До відомих вокально-симфонічних творів композитора належать ораторії «Пасіон», «Містерія» та «Медитація». Він також писав музику для дітей, зокрема для фільмів «Натхнення», «Живий вогонь», «Музика підводного світу», «Людина як море» та «Реквієм лебедеві-кликуну».
Серед найвідоміших хорових творів Ееспере — «Glorificatio» 1990 року та «Дві радості» 1995 року, написані для мішаного хору.