Ріхард фон Перґер — австрійський композитор, диригент і музичний педагог. Народився 10 січня 1854 року у Відні, де помер 11 січня 1911 року. Був сином художника й письменника Антона фон Прегера; його братом був хімік Гуго фон Перґер.
Музичну освіту здобував у Франца Шмідтлера, навчаючись гри на віолончелі, та в Леопольда Александера Целльнера, який викладав композицію. У 1880–1882 роках навчався у Йоганнеса Брамса за стипендією.
Після навчання переїхав до Роттердама, де його привабила Німецька опера. 1890 року, змінивши Фрідріха Гернсгайма, став викладачем Музичної школи та очолив Товариство сприяння музичному мистецтву. У 1895 році його на цих посадах змінив Антон Верхей, а Перґер повернувся до Відня й став концертним директором Товариства друзів музики у Відні. У 1899–1907 роках також керував Віденською консерваторією, а в 1899–1901 роках разом з Едуардом Кремзером був диригентом Віденського чоловічого співочого товариства.
Серед його творів — тріо-серенада, серенада для віолончелі з оркестром, багатоголосі пісні та сценічні твори: опера «Суддя з Гранади» (1889), «Чотирнадцять святих помічників» (1891) і «Сталевий замок» (1903). Разом із Робертом Гіршфельдом підготував працю «Історія Товариства друзів музики», видану 1912 року. Написав також біографію Брамса та статті для віденської преси. У 1904 році його призначили офіцером Паризької академії образотворчих мистецтв.
Серед учнів Перґера були Дірк Шефер, Марінус Корнеліс ван де Роваарт, Карел Друккер і Баренд де Брейн.