Ріхард Вец
Ріхард Вец — німецький композитор і диригент. Народився 26 лютого 1875 року в Гляйвіці в родині купця. Музику вивчав у Ляйпцигу та Мюнхені.
Працював диригентом з кількома оркестрами Німеччини. У 1906 році став музичним керівником Музичного товариства в Ерфурті й обіймав цю посаду до 1925 року. Від 1916 року й до смерті викладав композицію в консерваторії Ваймара.
Як композитор Вец значною мірою був самоучкою та вважав, що не потребує спеціальної підготовки, аби повністю розвинути свої композиторські здібності. Його творчість належить до пізнього романтизму й зазнала впливу Ференца Ліста та Антона Брукнера. Серед сучасників, що залишалися вірними пізньоромантичній традиції, він мав прихильників, хоча близько 1920 року концертне життя вже не виявляло великого інтересу до послідовника Брукнера.
Найвдалішим і найуспішнішим його твором вважають увертюру «Кляйст», op. 16. Внутрішній стан композитора часто впливав на зміст музики, зокрема Першої та Третьої симфоній. Після тривалого забуття його творчість знову відкрили приблизно через вісімдесят років; на компакт-дисках видано записи трьох симфоній і увертюри «Кляйст».
До оркестрових творів Веца належать три симфонії, Концерт для скрипки з оркестром сі-бемоль мінор, op. 57, та увертюра «Кляйст». Він також написав два струнні квартети, Реквієм сі мінор, op. 50, «Різдвяну ораторію на старонімецькі вірші», op. 53, менші хорові твори та багато пісень.
Помер 16 січня 1935 року в Ерфурті.