Родіон Щедрін
Родіон Щедрін — радянський і російський композитор, кінокомпозитор, піаніст і музичний педагог. Народився 16 грудня 1932 року в Москві в родині музикантів. Його батько Костянтин Щедрін, композитор і педагог, став першим учителем сина; він мав абсолютний слух і виняткову музичну пам’ять. Дитячі літні роки Щедріна були тісно пов’язані з Алексином, куди він приїздив до бабусі.
Музичні здібності хлопця помітила акторка Віра Пашенна, яка 1941 року допомогла відправити його до Москви. Там він вступив до Центральної музичної школи при Московській консерваторії та приватно навчався гри на фортепіано у М. Гехтмана. Під час евакуації родини до Куйбишева він був присутній на генеральній репетиції Сьомої симфонії Дмитра Шостаковича під орудою Самуїла Самосуда.
Після повернення до Москви Щедрін продовжив навчання в Центральній музичній школі. У 1944–1950 роках навчався в Московському хоровому училищі, нині Академії хорового мистецтва імені В. Попова. Згодом вступив до Московської консерваторії імені Петра Чайковського, яку 1955 року закінчив з відзнакою за двома спеціальностями: композиція у класі Юрія Шапоріна та фортепіано у класі Якова Флієра. У 1959 році завершив аспірантуру під керівництвом Шапоріна.
Як піаніст Щедрін часто виконував власні твори. У 1965–1969 роках викладав композицію в Московській консерваторії; серед його учнів були Олег Галахов, Борис Гецелєв і Георгій Мінчев. Від 1962 року був секретарем правління Спілки композиторів СРСР, а в 1973–1990 роках очолював правління Спілки композиторів РРФСР; після цього став її почесним головою.
Композитор створив сім опер, п’ять балетів, три симфонії, чотирнадцять концертів, численні камерні, інструментальні, вокальні, хорові та програмні композиції, а також музику для кіно й театру. До його балетів належать «Горбоконик» (1960), «Кармен-сюїта» (1967), «Анна Кареніна» (1972), «Чайка» (1980) і «Дама з собачкою» (1985). Серед опер — «Не тільки любов» (1961), «Мертві душі» (1977), «Лоліта» (1992), «Зачарований мандрівник» (2002), «Бояриня Морозова» (2006), «Лівша» (2013) та «Різдвяна казка» (2015).
Серед його симфонічних творів — Перша симфонія (1958), Друга симфонія «25 прелюдій» (1965) і Третя симфонія «Обличчя російських казок» (2000). Він також написав шість концертів для фортепіано з оркестром, концерт для труби з оркестром і концерт для віолончелі з оркестром. Щедрін був удостоєний звання народного артиста СРСР, Ленінської премії, Державної премії СРСР та двох Державних премій Російської Федерації.
Від 1958 року Щедрін був одружений із балериною Маєю Плісецькою; подружжя не мало дітей. Від 1990 року вони жили в Мюнхені. Композитор помер у ніч із 28 на 29 серпня 2025 року в клініці Богенгаузен у Мюнхені, на 93-му році життя.