Рудольф Кюндингер — російський музичний педагог, піаніст і композитор німецького походження. Він народився 2 травня 1832 року в Нердлінгені. Гри на фортепіано навчався у батька, церковного композитора Георга Вільгельма Кюндингера; гармонію та контрапункт вивчав під керівництвом музичного директора Ернста Блюмредера в Нюрнберзі.
У 1850 році Кюндингер вирушив до Росії, де прожив решту життя. Він час від часу виступав як піаніст, зокрема на концертах Імператорського Російського музичного товариства, але переважно займався викладанням. Спершу працював у родині баронів Фітінгоф. У 1855–1858 роках його учнем був Петро Чайковський, який згодом вважав, що саме завдяки Кюндингеру вперше відчув своє справжнє музичне покликання. За твердженням біографки Чайковського Ніни Берберової, уроки припинилися через фінансові труднощі родини.
У 1860 році Кюндингер став учителем музики дітей великого князя Костянтина Миколайовича й почав працювати у Придворній капелі. У 1879–1880 роках був професором Петербурзької консерваторії. 1890 року входив до журі першого Рубінштейнівського конкурсу.
Кюндингер написав фортепіанне тріо (1858) і низку салонних фортепіанних п’єс, зокрема «Прелюдії для аматорів, призначені для вступу до виконуваних творів». Його спогади про Чайковського записав Модест Чайковський. Кюндингер помер у Санкт-Петербурзі 27 січня (9 лютого) 1913 року. Його поховали на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври; могила вважається втраченою.