Сергій Євсєєв
Сергій Євсєєв (25 січня 1894, Москва — 16 березня 1956, Москва) — радянський композитор і музичний теоретик, кандидат мистецтвознавства з 1935 року. Гри на фортепіано навчався у Лева Конюса та Миколи Метнера. У 1916 році закінчив юридичний факультет Московського університету, а в 1916—1919 роках навчався у Московській консерваторії: фортепіано — у Олександра Гольденвейзера, композиції — у Георгія Катуара, контрапункту й фуги — у Сергія Танєєва.
Від 1917 року брав участь у концертах-лекціях, провадив просвітницьку роботу у військових частинах і писав статті про композиторів, зокрема про своїх педагогів Катуара та Танєєва. У 1919—1930 роках викладав у Державній музичній школі імені Танєєва, а з 1927 року був її директором. Від 1922 року викладав теоретичні дисципліни у Московській консерваторії, а 1935 року став її професором.
Євсєєв створив і сам викладав спеціальний курс сучасної гармонії у 1927—1930 роках. У 1929—1932 роках очолював Асоціацію камерної музики. У 1936—1941 роках також працював у Центральному заочному музично-педагогічному інституті в Москві, а в 1941—1948 роках читав заснований ним спеціальний курс основ російської гармонії та поліфонії. Помер у Москві й був похований на Даниловському кладовищі. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора та орденом Леніна.
У творчості композитора відчутний інтерес до російської народної пісні та народних діатонічних ладів. Серед його творів — три симфонії, зокрема симфонія з хором, два фортепіанні концерти й концерт для кларнета з оркестром, «Героїчна поема» для тріо, два струнні квартети, два квінтети, фортепіанні сонати, «Концертна сюїта», «Російські варіації» та поліфонічні п'єси на основі російських пісень. Він також писав камерні, вокальні твори, романси й обробки народних пісень.
Як музичний теоретик Євсєєв видав праці та підручники з гармонії і поліфонії, зокрема «Практичний курс гармонії», «Підручник гармонії», «Підручник з російської народної поліфонії» та «Російська народна поліфонія». Його пізніші праці були присвячені народнопісенним джерелам у творчості Сергія Танєєва, Анатолія Лядова, Миколи Римського-Корсакова та Петра Чайковського.