Сергій Єльцин

Сергій Віталійович Єльцин — радянський оперний диригент і музичний педагог, народний артист РРФСР. Він був головним диригентом і художнім керівником оркестру Театру опери та балету імені С. М. Кірова у 1953–1956 і 1960–1962 роках. Володів дванадцятьма мовами та мав енциклопедичні знання в галузі музики, літератури, образотворчого мистецтва, історії культури, а також природознавства.

Народився 4 травня 1897 року в Санкт-Петербурзі в родині бухгалтера, губернського секретаря Віталія Яковича Єльцина; його мати Ганна Матвіївна була дочкою священника Нікольського. Із 1907 року навчався в гімназії Я. Г. Гуревича, яку закінчив із золотою медаллю у 1914 році.

У 1915 році вступив до Петроградського університету на природниче відділення фізико-математичного факультету, а також до Петроградської консерваторії, де навчався у класі фортепіано професора Л. В. Миколаєва. У 1916 році перейшов до Військово-медичної академії, де певний час був асистентом академіка І. П. Павлова і зберіг із ним дружні стосунки на все життя. Згодом залишив академію, знову вступив до консерваторії та закінчив її у 1919 році за класом фортепіано, а в 1923 році — за класом диригування у Е. А. Купера і композиції у М. О. Штейнберга та В. П. Калафаті.

Із 1919 року викладав у Петроградській консерваторії та був одним з ініціаторів створення Оперної студії при ній. У 1922 році в оперному класі консерваторії продиригував оперою О. С. Даргомижського «Русалка», а навесні 1923 року на відкритті Оперної студії при Петроградській консерваторії диригував оперою М. А. Римського-Корсакова «Снігуронька». У 1928 році разом з Оперною студією консерваторії здійснив поїздку до Зальцбурга на моцартівські урочистості. Був виконувачем обов’язків доцента, доцентом, професором оперної кафедри та кафедри оперно-симфонічного диригування, а також очолював кафедру симфонічного диригування. Вів клас спеціального диригування, оркестровий клас і читав курс основ диригентських навичок. Серед його учнів були відомі диригенти К. А. Симеонов, О. С. Бадхен, В. Д. Руттер, Н. К. Ган та інші.

Ще у 1918 році за конкурсом був зарахований до Маріїнського театру як концертмейстер-піаніст, а з 1928 року став диригентом театру, який згодом діяв як Петроградський, а потім Ленінградський театр опери та балету. У 1953–1956 і 1960–1962 роках обіймав посаду головного диригента. Під його керуванням ставилися вистави російського та зарубіжного репертуару, зокрема «Ріголетто», «Фауст», «Травіата», «Садко», «Борис Годунов», «Князь Ігор», «Семен Котко» С. С. Прокоф’єва та інші.

У 1940 році йому було присвоєно звання «Заслужений артист РРФСР», а в 1954 році — «Народний артист РРФСР». Під час війни, у 1941–1944 роках, перебував в евакуації в Молотові. Помер 26 лютого 1970 року в Ленінграді після тяжкої та тривалої хвороби. Похований на Волковському лютеранському кладовищі Санкт-Петербурга поруч із могилою дружини Ольги Дмитрівни Голубкової.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.