Зігфрід Карг-Елерт
Зігфрід Карг-Елерт, офіційно Зіґфрід Карг-Елерт, — німецький композитор, музичний педагог, теоретик музики, органіст і піаніст. Він народився як Зіґфрід Теодор Карг у родині книгаря Йоганна Якоба Йозефа Карга та Марії Августи Фрідеріки Елерт і був наймолодшим із дванадцяти дітей. У 1882 році родина оселилася в Лейпцигу.
Музичні здібності Карга виявилися змалку. Перші уроки він дістав у новоствореному хорі лейпцизької церкви Святого Йоана: кантор Бруно Ретіг навчав його гри на фортепіано та подарував родині старе піаніно. Ще без систематичних теоретичних знань він писав духовні хорові твори, мотети й різдвяну кантату; Ретіг виконував деякі з цих композицій із церковним хором. Карг самостійно опановував теорію та композицію, а також гру на флейті, гобої й кларнеті. У 1893 році його не прийняли на фортепіанний курс Лейпцизької консерваторії.
У шістнадцятирічному віці він переїхав до Маркранштедта, де багато читав про філософію, фізику та теорію музики. Згодом працював музикантом у Магдебурзі, граючи на гобої, кларнеті та валторні, а після повернення до Лейпцига був оркестровим музикантом і піаністом у барах. На Лейпцизьких зборах музикантів 1896 року він познайомився з композитором Емілем Ніколаусом фон Резнічеком. Той високо оцінив його твори й забезпечив можливість безоплатно навчатися в Лейпцизькій консерваторії протягом трьох років. Серед його викладачів були Саломон Ядассон, Карл Райнеке, Пауль Гомеєр, Карл Вендлінг, Альфред Райзенауер, Роберт Тайхмюллер.
У 1900 році в Лейпцизькій консерваторії відбулася прем’єра його фортепіанного концерту. Від 1902 року він викладав у класах фортепіано консерваторії Заннемана та Нової консерваторії музики в Магдебурзі. Тоді ж узяв прізвище матері й почав підписуватися як Зігфрід Карг-Елерт. У 1904 році познайомився з берлінським видавцем і знавцем гармоніума Карлом Зімоном, який зацікавив його цим інструментом. До середини 1920-х років композитор створив численні твори для гармоніума, а як виконавець на ньому здійснив багато концертних поїздок.
Під впливом Пауля Гомеєра Карг-Елерт захопився органною музикою. До його найвідоміших органних композицій належать «66 хоральних імпровізацій», опус 65. Його музику особливо цінували й видавали в Англії; композитора також знали в Австралії. Він виступав з концертами в Англії та Сполучених Штатах Америки, хоча перед американською аудиторією 1932 року його органне турне не мало очікуваного успіху. У травні 1930 року Лондонське товариство органної музики влаштувало на його честь десятиденний фестиваль.
1910 року Карг-Елерт одружився з Мінною Луїзою Кречмар; 1914 року в подружжя народилася донька Інгеборг Аннеліза Кетхен, яку називали Катаріною. У 1919 році його призначили викладачем Лейпцизької земельної консерваторії. Серед його учнів були композитори Йоганнес Вайраух і Вільгельм Вайсманн. Окрім органних і гармоніумних творів, він писав камерну, вокальну та фортепіанну музику; серед помітних композицій — сонати для флейти, твори для духових інструментів, фортепіанні цикли та симфонія фа-дієз мінор, опус 143.
Останні роки композитор хворів на діабет. Після повернення зі Сполучених Штатів Америки він помер у Лейпцигу 9 квітня 1933 року. Похований на Південному цвинтарі Лейпцига.