Софія Губайдуліна

Софія Губайдуліна — радянська і російська композиторка, одна з найпомітніших постатей академічної музики другої половини ХХ століття. Вона створила понад сто симфонічних творів, композицій для солістів, хору й оркестру, інструментальних ансамблів, а також музику для театру, кіно та мультиплікації. За життя її називали однією з ключових фігур музичного авангарду, а до кінця століття її міжнародне визнання стало загальновизнаним.

Народилася 24 жовтня 1931 року в Чистополі Татарської АРСР. Її батько Асгат Масгудович Губайдулін був інженером-геодезистом, мати Федосія Федорівна Губайдуліна, уроджена Єлхова, — педагогинею. У 1932 році родина переїхала до Казані. Музичну освіту вона розпочала в музичній школі № 1 імені П. І. Чайковського, згодом навчалася в казанській музичній гімназії по класу фортепіано й композиції, а від 1949 до 1954 року — у Казанській консерваторії у класі композиції Альберта Лемана та фортепіано Григорія Когана.

У 1954 році Губайдуліна вступила до Московської консерваторії, де навчалася композиції у Юрія Шапоріна, а пізніше у Миколи Пейка, а також фортепіано у Якова Зака. Вона була сталінською стипендіаткою. У 1963 році закінчила аспірантуру Московської консерваторії з композиції у Віссаріона Шебаліна. Важливим духовним орієнтиром для неї стали слова Дмитра Шостаковича, який побажав їй іти власним «неправильним» шляхом.

У 1969—1970 роках композиторка працювала в Московській експериментальній студії електронної музики в музеї імені О. М. Скрябіна, де написала електронну п’єсу Vivente — non vivente. Від початку 1970-х років вона також виступала з імпровізаціями в ансамблі «Астрея» разом із Віктором Сусліним і В’ячеславом Артемовим. У 1979 році її музика зазнала різкої критики на VI з’їзді композиторів, після чого вона опинилася в так званій «хрєнніковській сімці» і протягом кількох років не могла виступати на радіо й телебаченні.

Одним із перших її творів, що здобули широке визнання, став скрипковий концерт Offertorium, оприлюднений у 1980 році. Серед найвідоміших композицій Губайдуліної — De profundis для баяна соло, Сім слів Христа для віолончелі, баяна і струнних, симфонія Чую… Замовкло…, Страсті за Іоанном, Великдень за Іоанном, In Tempus Praesens, Діалог: Я і Ти та Гнів Божий. Її творчість поєднувала духовні, філософські та експериментальні пошуки, а також інтерес до числових принципів музичної композиції.

Важливе місце в її діяльності посідала музика для кіно. Загалом вона написала музику до 25 фільмів, серед яких «Вертикаль», «Мауглі», «Людина і її птах», «Опудало» та «Марія — королева Шотландії». На початку 1970-х років вона зблизилася з Петром Мещаніновим, піаністом, диригентом окремих її творів і теоретиком музики, який істотно вплинув на її підхід до числових обчислень у композиційній техніці; від 1992 року він був її чоловіком.

У 1991 році Губайдуліна отримала німецьку стипендію і півтора року перебувала у Ворпсведе. Від 1992 року жила в Аппені поблизу Гамбурга та мала російське й німецьке громадянства. Попри постійне проживання в Німеччині, вона не вважала себе вигнанкою й часто поверталася до Росії. У 2005 році здійснила світове турне, присвячене тисячоліттю Казані. У 2011 році в Казані відбулися урочистості до її 80-річчя, її було проголошено почесною громадянкою міста, а також засновано щорічний фестиваль сучасної музики її імені «Конкордія» за її особистої участі та патронату.

Софія Губайдуліна була відзначена численними нагородами й почесними званнями, серед яких Державна премія Російської Федерації, премія Polar Music Prize, Імператорська премія Японії, медаль Ґете, ордени «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», орден Дружби, а також номінація на премію «Ґреммі» у 2023 році. Вона була членкинею Шведської королівської музичної академії, членкинею-кореспонденткою Хорватської академії наук і мистецтв, почесною докторкою Єльського та Чиказького університетів, а також почесною професоркою Російської академії музики імені Гнесіних.

Померла 13 березня 2025 року у своєму домі в Аппені від гострої серцевої недостатності. Її смерть завершила довгий творчий шлях композиторки, чия музика стала визначним явищем у світовій культурі та зберегла особливе місце в історії сучасного музичного мистецтва.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.