Соломон Хромченко — радянський співак, ліричний тенор і педагог. Мав м’який, гнучкий голос, виразну дикцію та чітке музичне фразування. Народився 4 грудня 1907 року у Златополі Київської губернії; у дитинстві співав у синагогальному хорі Одеси.
У 1927—1929 роках навчався у Київській музичній професійній школі. 1932 року закінчив Київський вищий музично-драматичний інститут імені Миколи Лисенка за класом співу Марії Енгель-Крон, а 1935 року — аспірантуру Московської консерваторії під керівництвом Ксенії Дорліак.
Був солістом Єврейського академічного хору в Києві. У 1934—1956 роках виступав як соліст Великого театру. Від 1956 до 1962 року працював у Всесоюзному концертному об’єднанні, а з 1961 року викладав у Московському музично-педагогічному інституті імені Гнесіних; 1974 року став доцентом, а 1982 року — професором.
Хромченко здобув визнання як виконавець широкого оперного та концертного репертуару. Співав арії й романси Михайла Глінки, Петра Чайковського та Сергія Рахманінова, твори Роберта Шумана, Ференца Ліста, Фелікса Мендельсона, Йоганнеса Брамса й радянських композиторів, а також неаполітанські та єврейські народні пісні мовою їдиш. Гастролював за кордоном.
1991 року оселився в Ізраїлі, де продовжив концертну й педагогічну працю та викладав вокал в Єрусалимській музичній академії імені Рубіна. У 2000 році повернувся до Росії. Помер 20 січня 2002 року в Москві; похований у колумбарії Донського кладовища. Був заслуженим артистом РРФСР, заслуженим діячем мистецтв РРФСР і лауреатом третьої премії Всесоюзного конкурсу музикантів-виконавців 1933 року.