Софія Гладка (у шлюбі Кедрова; повне ім’я — Софія Миколаївна Кедрова) — оперна й камерна співачка з ліричним сопрано, драматична артистка та музична педагогиня. Народилася 25 грудня 1874 року (13 грудня за старим стилем) у Санкт-Петербурзі, у родині генерала армії. Навчалася в Катерининському інституті, а 1893–1898 років студіювала вокал у Петербурзькій консерваторії у класах Наталії Ірецької та Отона Палечека.
У 1898–1900 роках виступала в Московській приватній російській опері Сави Мамонтова. 22 жовтня 1899 року стала першою виконавицею партії Домни Сабурової на прем’єрі опери Миколи Римського-Корсакова «Царська наречена». Критик Едуард Старк відзначав життєвість, природний гумор і гнучкість її сценічного таланту. У 1900 році дебютувала в Маріїнському театрі партією Маргарити в «Фаусті», після чого була прийнята до трупи; у 1900–1905 роках була солісткою театру.
Поряд з оперною сценою брала участь у драматичних виставах, симфонічних і камерних концертах. Виступала разом із чоловіком Миколою Кедровим, виконуючи твори Михайла Глінки, Олександра Даргомижського, Модеста Мусоргського, Цезаря Кюї, Олександра Бородіна, Мілія Балакірєва, Антона Рубінштейна, Петра Чайковського, Сергія Рахманінова, Йоганнеса Брамса, Ріхарда Вагнера, Клода Дебюссі та інших авторів. Була першою виконавицею кількох романсів Кюї, а також однією з перших виконавиць у країні «Урочистої меси» Джоаккіно Россіні. У її репертуарі були партії Тетяни в «Євгенії Онєгіні», Волхови в «Садку», Мікаели в «Кармен», Марфи в «Царській нареченій», Прилепи в «Піковій дамі», Еврідіки й Керубіно у «Весіллі Фігаро», Джульєтти в «Ромео і Джульєтті», а також партії в операх Вагнера. Гастролювала в Одесі, Києві, Миколаєві, Казані, Кисловодську та Парижі.
Від 1903 року викладала в Петербурзькій консерваторії, де 1913 року стала професоркою; педагогічну роботу провадила у 1903–1918 та 1921–1922 роках. Серед її учнів — Раїса Горська, Кіра Дорліак, Антоніна Кобзарева, Олександра Кропивницька та Віра Павловська. У 1916 році співала партію Донни Анни в «Камінному гості» на сцені Михайлівського театру. Критики характеризували її голос як невеликий, чистого «сріблястого» тембру, а виконання — як виразне та граційне.
1922 року разом із родиною переїхала до Берліна, а 1928 року оселилася в Парижі. Там вона та Микола Кедров викладали в Паризькій консерваторії. Померла 1965 року у Франції.