Станіслав Станіславович Бунін — радянський і японський піаніст, музичний педагог. Народився 25 вересня 1966 року в Москві. Він є позашлюбним сином Станіслава Нейгауза та онуком Генріха Нейгауза.
Навчався в Московській консерваторії, яку закінчив 1988 року по класу Сергія Доренського. Ще в молоді роки здобув міжнародне визнання: у 1983 році переміг на Міжнародному конкурсі імені Лонг і Тібо в Парижі, а в 1985 році став лауреатом першої премії Міжнародного конкурсу імені Шопена у Варшаві. На цьому конкурсі він також отримав спеціальні премії за виконання полонеза та за виконання фортепіанного концерту.
Його інтерпретації, зокрема музики Фридерика Шопена, високо оцінювалися сучасниками. Член журі конкурсу Лев Власенко відзначав надзвичайно індивідуальний і переконливий підхід Буніна до Шопена, а також бездоганну піаністичну майстерність і продуманість художніх концепцій до найдрібніших деталей. За своїм мистецьким складом його порівнювали з Мартою Аргеріх через дуже особистісне ставлення до виконуваної музики.
У 1988 році Бунін емігрував із СРСР, певний час жив у Німеччині, а з початку 1990-х років живе і працює в Японії. Там він займається викладацькою діяльністю, водночас продовжуючи активну концертну кар’єру в різних країнах світу, зокрема в Польщі.
У 1997 році Станіслав Бунін став першим виконавцем нещодавно знайденої фортепіанної прелюдії до-дієз мінор Кароля Шимановського, якому по батьківській лінії доводився родичем. У 2001 році у Варшаві він дав концерт із творів Фридерика Шопена з нагоди сторіччя Варшавської філармонії.
Connections
This figure has 2 connections in the Music Lineage catalog.