Степан Смоленський
Степан Смоленський народився 15 жовтня 1848 року в Казані. Він був хоровим диригентом, музичним педагогом, музикознавцем, палеографом і музично-громадським діячем.
Навчався у Другій Казанській чоловічій гімназії, а 1872 року закінчив юридичний і філологічний факультети Казанського університету. Під час навчання керував студентськими хорами, організовував благодійні концерти й виступав у камерних ансамблях. Після університету разом із просвітником Миколою Ільмінським заснував Казанську інородницьку учительську семінарію, де викладав спів.
У 1889 році Смоленський очолив Московське синодальне училище, яким керував до 1901 року, та став професором Московської консерваторії. Він реформував училище й хор, підвищивши рівень їхньої професійної та виконавської підготовки. У 1901 році його призначили керівником Придворної капели, де він працював близько двох років.
Смоленський досліджував давньоруське церковне співоче мистецтво, збирав і вивчав старовинні музичні рукописи. Здійснивши поїздку на Афон по співочі книги, він опублікував низку наукових праць. Серед них — «Абетка знаменного співу старця Олександра Мезенця», за яку його відзначили Макаріївською премією. На запрошення Сергія Танєєва Смоленський викладав курси з історії давньоруського співочого мистецтва в Московській консерваторії, а згодом і в Петербурзькому університеті. У 1907 році він відкрив у Петербурзі приватне регентське училище.
Улітку 1908 року Смоленський читав лекції на регентських курсах у Москві, а потім вирушив пароплавом до Казані. Захворівши в дорозі, він зійшов на берег у Васильсурську й помер там 1 серпня 1909 року.