Радянська музикознавиця Тамара Ліванова (у шлюбі Ферман) народилася 18 квітня 1909 року в Кишиневі. Вона була докторкою мистецтвознавства та професоркою.
У 1932 році Ліванова закінчила теоретико-композиторський факультет Московської консерваторії, де навчалася у Михайла Іванова-Борецького. У 1940 році завершила аспірантуру при консерваторії та захистила докторську дисертацію.
У 1933–1946 і 1948–1954 роках викладала в Московській державній консерваторії імені П. І. Чайковського; професоркою стала 1939 року. У 1944–1948 роках також працювала професоркою Інституту імені Гнесіних, а з 1945 року була науковою співробітницею Інституту історії мистецтв Академії наук СРСР. Її наукові інтереси охоплювали російську та західноєвропейську музику XVII–XIX століть і творчість російських композиторів.
Серед її праць — «Музична класика XVIII століття» (1939), «Історія західноєвропейської музики до 1789 року» (1940), «Російська музична культура XVIII століття у зв’язках із літературою, театром і побутом» (1952–1953), «Глінка. Творчий шлях» (1955, у співавторстві з Володимиром Протопоповим) і «Західноєвропейська музика XVII–XVIII століть у ряду мистецтв» (1977). Вона також уклала й редагувала збірники з історії музики. Була нагороджена орденом «Знак пошани». Померла 4 квітня 1986 року в Москві.