Тамара Визго — радянська та російська музикознавиця, заслужена діячка мистецтв Узбекської РСР. Народилася 12 (25) квітня 1906 року в Ломжі. 1970 року здобула ступінь докторки мистецтвознавства.
Дитинство провела в Ташкенті, крім 1912–1914 років, коли навчалася в пансіоні для дівчат у франкомовній частині Швейцарії. 1935 року закінчила Державний узбецький музичний технікум у Ташкенті за класом фортепіано, а 1940 року — Ташкентську консерваторію. Серед її викладачів були В. А. Цуккерман, Ю. Н. Тюлін, В. А. Успенський і Ю. А. Фортунатов.
Визго викладала в музичній школі імені Глієра, музичному училищі імені Хамзи та Ташкентській консерваторії, де була доценткою. У 1943–1957 роках працювала в Науково-дослідному інституті мистецтвознавства Узбецької РСР: керувала відділом музики, була заступницею директора з наукової роботи, а згодом — старшою науковою співробітницею. Від 1980-х років консультувала сектор сучасної музики та фольклору. Її праці 1940–1960-х років сприяли становленню професійної композиторської школи Узбекистану.
На початку 1970-х років Визго звернулася до вивчення середньовічної музичної спадщини Центральної Азії та стала однією з перших у СРСР фахівчинь із музичної археології. Серед її праць — стаття «Афрасіабська лютня», написана за матеріалами розкопок у Самарканді, монографії «Розвиток музичного мистецтва Узбекистану та його зв’язки з російською музикою» і «Музичні інструменти Центральної Азії». Разом із Ф. М. Кароматовим і В. А. Мешкерісом вона підготувала том про Центральну Азію для ілюстрованої історії музики, виданий німецькою мовою. 1984 року отримала премію імені Б. В. Асаф’єва. 1990 року переїхала з Ташкента до Москви, де й померла 30 травня 1998 року.
Організації
1