Тамара Янко — радянська оперна співачка мецо-сопрано та музична педагогиня. Народилася 7 липня 1912 року у Жмеринці Подільської губернії Російської імперії; нині це Вінницька область України.
Навчалася на вокальному відділенні Одеського музичного технікуму. У 1934–1939 роках продовжила освіту в Московській консерваторії імені Петра Чайковського, у класі співу Ксенії Дорліак. Від 1938 до 1977 року була солісткою Московського академічного музичного театру імені Костянтина Станіславського та Володимира Немировича-Данченка. Чимало партій готувала під керівництвом Володимира Немировича-Данченка, також провадила концертну виконавську діяльність.
З 1954 року викладала сольний спів у Державному інституті театрального мистецтва; 1977 року стала доценткою, а 1983 року — професоркою. Була першою виконавицею пісні Матвія Блантера на слова Михайла Ісаковського «Катюша».
Серед її оперних партій — Марія Косова у «В бурю» Тихона Хренникова, Єфросинія у «Родині Тараса» Дмитра Кабалевського, Дуенья в «Заручинах у монастирі» Сергія Прокоф’єва, Мокеїха у «Виринеї» Сергія Слонімського, Любаша в «Царській нареченій» Миколи Римського-Корсакова, Ольга та няня Пилипівна в «Євгенії Онєгіні» Петра Чайковського, Перікола в однойменній опері Жака Оффенбаха, а також Ахросімова у «Війні і мирі» Сергія Прокоф’єва.
1939 року здобула спеціальну премію Першого всесоюзного конкурсу вокалістів за найкраще виконання творів радянських авторів. 1952 року була відзначена Сталінською премією другого ступеня за партію Єфросинії в опері «Родина Тараса», а 1977 року отримала звання народної артистки РРФСР. Померла 2 лютого 1988 року в Москві, похована на Кунцевському кладовищі.