Тетяна Гольдфарб — радянська піаністка і педагог, лауреатка Міжнародного конкурсу імені Шопена у Варшаві. Вона народилася 14 листопада 1913 року за старим стилем в Одесі, у єврейській родині. Її рання музична освіта почалася з занять у відомого одеського педагога Давида Айсберга. Після його еміграції точні відомості про її шкільні роки не збереглися, однак відомо, що наприкінці 1920-х років вона навчалася у класі професорки Одеської консерваторії Берти Рейнгбальд і закінчила консерваторію 1932 року.
Початок її творчого шляху був пов’язаний із підтримкою Берти Рейнгбальд, яка привезла молоду піаністку до Москви і представила Генріхові Нейгаузу. За його рекомендацією Гольдфарб взяла участь у Першому всесоюзному конкурсі музикантів-виконавців 1933 року, де була відзначена дипломом. Після цього вона продовжила вдосконалювати майстерність у Київській консерваторії в 1935–1938 роках під керівництвом Абрама Луфера, який відіграв значну роль у формуванні її індивідуального виконавського стилю та підготував її до участі в Третьому міжнародному конкурсі імені Шопена у Варшаві.
На варшавському конкурсі 1937 року Тетяна Гольдфарб здобула дев’яту премію. Її виконання було високо оцінене пресою і музичними критиками, які відзначали динамізм, блискучу техніку, артистизм і яскраву індивідуальність гри. Після конкурсу вона отримала пропозиції виступати в Європі, однак повернулася до Москви й продовжила навчання у Московській консерваторії під керівництвом Генріха Нейгауза. До початку німецького вторгнення 1941 року вона вже була відомою піаністкою і солісткою Московської державної філармонії.
У роки Другої світової війни Гольдфарб не залишила Москву. Разом з іншими артистами вона виступала перед радянськими військами на фронтах і в госпіталях перед пораненими бійцями. У 1945 році в Берліні вона брала участь у концерті, присвяченому завершенню війни, на якому були присутні командувачі армій союзників-переможців. У повоєнні роки її концертна діяльність стала особливо активною: вона щороку виступала з новими сольними програмами в Москві, Ленінграді, Києві, Тбілісі, Ризі, Одесі та інших великих містах, гастролювала по всій території СРСР.
Найближчим її мистецькому обдаруванню композитором упродовж усього творчого шляху залишався Фридерик Шопен. Критики підкреслювали яскравість її таланту, технічну досконалість, масштабність динаміки й виразність трактування. Водночас репертуар піаністки був дуже широким: він охоплював сонати Людвіга ван Бетховена, етюди Ференца Ліста, фантазію Франца Шуберта «Мандрівник», мініатюри Йоганнеса Брамса, «Карнавал» Роберта Шумана, а також сучасну фортепіанну літературу і твори радянських російських, українських та грузинських композиторів.
Гольдфарб виступала з найкращими оркестрами країни. У симфонічних програмах за її участю звучали фортепіанні концерти Петра Чайковського, Ференца Ліста, Людвіга ван Бетховена, Фридерика Шопена, Едварда Гріга та інші відомі твори фортепіанної симфонічної музики. Вона співпрацювала з відомими радянськими диригентами, зокрема Самуїлом Самосудом, Євгеном Мравінським, Арвідом Янсонсом і Куртом Зандерлінгом. Багато її сольних і симфонічних програм було записано під час концертів або в студіях і транслювалося в музичних програмах радянського радіо.
У 1958 році Тетяна Гольдфарб розпочала викладацьку діяльність у Тбіліській консерваторії. Її учениця, згодом професорка Каїрської консерваторії Олена Дзамашвілі, згадувала про її тонке розуміння індивідуальності студентів, точний добір репертуару і принциповість у педагогічній роботі. Гольдфарб поєднувала викладання з кар’єрою концертуючої піаністки, продовжуючи виступати із сольними та симфонічними програмами в Москві, Тбілісі та інших містах, а також співпрацювати з Державним симфонічним оркестром Грузинської РСР під орудою Одіссея Димитріаді.
Її виконавська і педагогічна кар’єра обірвалася раптово: після короткої хвороби вона померла від алергічного шоку 17 листопада 1964 року в Тбілісі у віці 50 років. У некролозі Лев Оборін і Давид Ойстрах назвали її великим, справжнім майстром, мистецтво якого завжди було життєрадісним, щирим і сповненим любові до людей. Поховали піаністку в Москві на Новодівичому кладовищі.
Connections
This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.