Тетяна Вєркіна

Тетяна Борисівна Вєркіна — радянська і українська піаністка, співачка, педагог і громадський діяч. Народилася 18 вересня 1946 року в Харкові в родині фізика Бориса Єремійовича Вєркіна, який згодом став академіком, та педагога Лідії Іванівни Коваленко, що викладала хімію в харківській середній школі № 53.

Початкову музичну освіту здобула в Харківській середній спеціальній музичній школі-інтернаті, яку закінчила 1964 року в класі Ноемі Юліївни Гольдінгер. У 1969 році закінчила Харківський інститут мистецтв імені І. П. Котляревського в класі В. Д. Захарченка. У 1976 році завершила асистентуру-стажування в Московській консерваторії під керівництвом Є. В. Малініна.

Від 1969 року її професійна діяльність була пов’язана з Харківським інститутом, згодом університетом, мистецтв імені І. П. Котляревського. Вона викладала у цьому закладі, з 1988 року була доцентом, з 1997 року — професором, а в 2003—2020 роках обіймала посаду ректора. Також з 2011 року очолювала Раду ректорів вишів культури і мистецтв України.

Вєркіна відіграла помітну роль в організації музичного життя Харкова. З 1991 року була ініатором і художнім керівником міжнародного музичного фестивалю, який із 1992 року проводився під назвою «Харківські асамблеї». Вона також була співзасновницею Фонду підтримки молодих обдарувань (1994) та Шубертівського товариства в Харкові (1996), а з 1995 року входила до Всеукраїнської національної музичної спілки. Із 1994 року була членом Ротарі-клубу Харкова, у 1996—1997 роках — його президентом.

У 2008 році здобула науковий ступінь кандидата мистецтвознавства, захистивши дисертацію на тему «Актуальне інтонування як виконавська проблема». Її діяльність поєднувала виконавство, вокальне мистецтво, педагогіку, наукову працю та культурно-громадську ініціативу.

За свою працю була відзначена численними нагородами і званнями, зокрема стала заслуженим діячем мистецтв України (1994), лауреатом муніципальної премії імені І. І. Слатіна (2001), нагороджена почесною відзнакою «Слобожанська слава» (2001), удостоєна звання народної артистки України (2004), ордена «За заслуги» III ступеня (2011) та II ступеня (2017). Була почесною громадянкою Харкова (2012), нагороджена срібною медаллю Національної академії мистецтв України (2013) та медаллю «За заслуги в культурі Gloria Artis» Польщі (2020).

Померла 4 липня 2022 року в Нюрнберзі. Її ім’я пов’язане з розвитком вищої мистецької освіти Харкова та активним формуванням культурного середовища міста й України.