Теодор Куллак — германський піаніст, композитор, музичний педагог і видавець польського походження. Він народився в Кротошині, навчався музики в Познані у Альбрехта Агте та отримав підтримку Антонія Генріха Радзивілла. Від шести років Куллак виступав із концертами, а в одинадцять дав концерт при королівському дворі в Берліні.
Коли дитяча слава минула, Куллак утратив впливових покровителів. У 19 років він став студентом-медиком у Берліні, водночас продовжуючи музичні заняття під керівництвом Вільгельма Тауберта й Зігфріда Дена. 1842 року він переїхав до Відня, щоб цілком присвятити себе музиці, і навчався у Карла Черні та Отто Ніколаї. 1843 року Куллак повернувся до Берліна як придворний учитель фортепіано; багато років він навчав музики прусських принців і принцес. 1846 року його оголосили піаністом королівського двору.
1844 року Куллак разом із Ф. Коммером, Ф. Гейєром та О. Ланге заснував Берлінське товариство музикантів і багато років був його головою. 1848 року він разом із Юліусом Штерном започаткував Берлінську музичну школу, згодом відому як Консерваторія Штерна. Через розбіжності з колегами Куллак 1851 року заснував Нову академію музики, яку часто називали Академією Куллака. Заклад спеціалізувався на підготовці піаністів і невдовзі став найбільшим приватним музичним інститутом Німеччини. Серед його учнів були Ксавер Шарвенка, Моріц Мошковський і Микола Рубінштейн.
Творчий доробок Куллака охоплює фортепіанні концерти, сонати, тріо, романси й транскрипції німецьких, іспанських та російських мелодій. Він також написав популярні в піаністичній педагогіці другої половини XIX століття етюди й навчальні посібники, зокрема «Школу гри октавами» (1848), «Школу пальцевих вправ» і «Поради та етюди». Куллак був братом Адольфа Куллака й батьком Франца Куллака.